Насильству немає виправдання

Побої і знущання у сім’ї для багатьох є щоденною реальністю, про яку мовчать. Мовляв, усі так живуть, тож треба терпіти. Терпіти більше не треба. Якщо ви постраждали від домашнього насильства, ви захищені Законом і маєте право на повноцінну допомогу.

Щорічно понад 1,1 млн українців зазнають фізичного, сексуального насильства та психологічного тиску в сім'ї. Однак, за допомогою звертається одиниці. А як же решта?

Причин багато…   По-перше, традиційне українське “б’є – значить любить” та “не винось сміття з хати”. Багато хто досі вірить, що від домашнього насильства страждають усі, тому говорити про це нема потреби. По-друге,  просто не знають куди звернутися за допомогою. Третя причина – це недовіра до служб, які таку допомогу надають. А четверта – великий відсоток постраждалих – діти. Зрештою, дуже часто самі постраждалі не усвідомлюють, що над ними чинять насильство. Наприклад, коли їм постійно докоряють, контролюють кожен крок чи забороняють працювати.

В Україні діє Закон “Про запобігання та протидію домашньому насильству”, а з 2019 домашнє насильство стало кримінальним злочином. Закон передбачає низку послуг та сервісів, які може отримати людина, що зазнала домашнього насильства, та гарантує невідворотність покарання для кривдника. Усі задіяні служби із попередження та протидії насильства координують свою роботу між собою для того, щоб надати оперативну допомогу тим, хто її потребує. Якщо раніше домашнім насильством вважались інциденти у подружжі, то тепер розширюється коло осіб. До нього тепер відносять колишнього чоловіка/дружину, громадянські шлюби (спільне проживання без реєстрації). Розширене коло осіб, яких визнають кривдниками: прийомні батьки, особи, які спільно проживають чи проживали в одній родині, рідні брати, сестри, опікуни й інші родичі – дядько, тітка, племінниці, двоюрідні брати, сестри, двоюрідні дідусі та бабусі.

Під економічним насильством в законі значиться умисне позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна, коштів чи документів або можливості користуватися ними, залишення без догляду чи піклування, перешкоджання в отриманні необхідних послуг з лікування чи реабілітації, заборону працювати, примушування до праці, заборону навчатися та інші правопорушення економічного характеру.

Психологічне насильство, відповідно до закону, – це словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров’ю особи. Дуже часто про психологічне насильство кажуть, що «це просто сварка», «це просто ревнощі» і «це нормально», але це ненормально. Те, що принижує честь та гідність особи, це і є насильство. Доводити такі види насильства можна через свідків (сусідів, родичів) і викликаючи поліцію. Виникає одразу питання: «То виховання дитини ременем – це насильство?» Так, бо насильство – це те, що принижує честь та гідність людини, а побої – це приниження. Дитина може звернутися до поліції із скаргами – і тоді з’ясовувати, чи є вона постраждалою, мають психологи і визначати, чи дійсно до неї застосовується насильство, чи дитину б’ють або знущаються, чи той факт, що її змушують вчити математику, вона вважає насильством, – наголошують експерти. З початку року на території Болехівщини зареєстрований один випадок насильства над дитиною. Загальний показник по Долинському районі та Болехівській міській раді – 173 випадки за 2019 рік. Саме проблема домашнього насильства над дітьми стала предметом дискусій на засідання координаційної ради відповідальних за реалізацію державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству і насильству за ознакою статі по Болехівській міській раді.

Насамперед  - «Куди звертатись?». Як зазначили інспектор ювенальної превенції Долинського ВП Калушського ВП ГУНП в Івано-Франківській області старший лейтенант поліції Олександр Ліцман та начальник служби у справах дітей Болехівського міськвиконкому Тетяна Досяк постраждалі від  насильства часто неохоче звертаються до Національної поліції, однак, якраз Національна поліція надає нагальну допомогу у ситуації домашнього насильства. Багато постраждалих від домашнього насильства не звертаються за допомогою, бо розуміють, що від насильства вдома їм нема куди дітися і через це відчувають безвихідь. Законом встановлено, що до кривдника може бути встановлено спеціальні заходи: терміновий заборонний припис стосовно кривдника, обмежувальний припис стосовно кривдника, взяття на профілактичний облік кривдника та проведення з ним профілактичної роботи, направлення кривдника на проходження програми для кривдників. Таким чином, законодавством запроваджено нові заходи, які можуть бути застосовані до кривдника у разі здійснення ним домашнього насильства, або погрози його здійснення.

Спеціалісти Болехівського бюро правової допомоги Калуського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги Ілона Калитин та Мар’яна Гошовська повідомили, що  практика впровадження спеціальних заходів стосовно кривдників по Україні уже є і досить успішна. Головне – не мовчати,  адже за даними  досліджень кількість дітей, які щодня потерпають від насильства в сім’ї зростає. Щоденно в Україні фіксують близько 348 випадків насильства в сім’ї, а близько 60% жінок страждають від домашнього насильства на постійній основі. Фактично кожна третя жінка в Україні потерпає від домашнього насильства. Жінки та діти найчастіше стають жертвами насильства з боку тих, кого вони знають. Тому серед жертв домашнього насильства частка жінок непропорційно велика. Щороку поліція реєструє близько 150 тисяч заяв про факти насильства в сім’ї. Проте лише частину випадків зафіксовано, тож це число можна сміливо помножити на 10. 

Директор Болехівського міського центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді Наталія Іваночко повідомила, що допомогу також надає  Національна «гаряча лінія». “Гаряча лінія” працює цілодобово. 7 із 10 дзвінків, які отримують консультанти, надходять увечері або вночі. Очевидно, це пов’язано із зростанням випадків насильства у цей час. Перше, що запитують консультанти “гарячої лінії” – це чи нема загрози життю і здоров’ю в даний момент. Якщо небезпеки просто зараз немає, але потрібно з кимось порадитися, як дати раду насильству вдома, то спеціалісти дадуть консультацію. В телефонному режимі вони допоможуть розробити план дій для конкретного випадку тієї людини, яка телефонує, розкажуть яку допомогу можна отримати безпосередньо у її випадку. У спеціалістів національної “гарячої лінії” є відповідні бази даних служб, які надають ті послуги, яких потребує жертва домашнього насильства – соціальні, медичні, психологічні, юридичні. Вони порадять, наприклад, куди звернутися, якщо жертва насильства хоче розлучитися із кривдником, але не знає як і на що може претендувати після розлучення. Директор Болехівської міської філії Івано-Франківського обласного центру зайнятості  Марія Сказик додала, що фахівці національної “гарячої лінії” надають консультації і допомагають постраждалим спланувати подальші кроки анонімно і безкоштовно.

Головний спеціаліст-юрист Управління праці та соціального захисту населення Роман Юрків, підсумовуючи засідання ще раз узагальнив контакти служб для жителів Болехівщини, де можна отримати допомогу:

116 123 (безкоштовно з мобільного)

0 800 500 335 (безкоштовно зі стаціонарних).

116111(безкоштовно з мобільного)

0 800 500 335 (безкоштовно зі стаціонарних).

Цілодобово, анонімно та конфіденційно.

102 – Національна поліція

0 800 213 103 – Єдиний контакт-центр