Відійшла у вічність багатолітня почесна голова Болехівської міської організації Союзу українок Лариса Дармохвал
З глибоким сумом повідомляємо, що сьогодні, 6 вересня 2024 року, на 89-му році життя померла депутат Болехівської міської ради першого демократичного скликання, секретар виконкому Болехівської ради народних депутатів, багатолітня почесна голова Болехівської міської організації Союзу українок, краєзнавиця, дослідниця, громадська діячка, педагогиня, українська патріотка й духовна натхненниця сучасного жіноцтва Лариса Володимирівна Дармохвал-Гавц.
Лариса Володимирівна усе своє життя була сповнена сил та життєвої енергії. Вона не шкодувала ні сил, ні часу, щоб втілити намічене, надихала своїми ідеями. Жінка була доброю, світлою, професійною особистістю, яка вела за собою тисячі інших. Ні час, ні випробування не були здатні зламати дух та національні ідеали пані Лариси!
На зорі відновлення Незалежної Української Держави в 1990 році Лариса Дармохвал організувала осередок Союзу Українок в Болехові. Під її керівництвом союзянки організували та провели низку міських свят, спрямованих на підняття національного духу жіноцтва, на виховання патріотичних почуттів у молоді. А також ювілейних, пам’ятних, тематичних вечорів різних рівнів, присвячених багатьом історичним постатям. У 2006 році Лариса Володимирівна нагороджена літературно-мистецькою премією імені Маріки Підгірянки Івано-Франківського обласного осередку Всеукраїнського товариства Просвіти ім.Тараса Шевченка за сценарії свят останніх років.
Свого часу проводила етнографічні дослідження, друкувалася в пресі, виступала на конференціях та конгресах всеукраїнського та міжнародного рівнів з актуальним питанням про роль жінки у суспільному житті та значення великих починань Наталії Кобринської в ім’я майбутнього української жінки. Її велетенська подвижницька праця на шляху, котрий для української жінки започаткувала Наталія Кобринська, надихає і нинішні покоління українців.
За значний особистий внесок у культурний розвиток України Указом Президента України від 30 листопада 2009 року №977/2009 нагороджена орденом княгині Ольги III ступеня. У 2011 році - ювілейною медаллю «Двадцять років Незалежності України».
Вона була головною ідейницею та стояла біля витоків створення першого у світі музею Наталії Кобринської у Болехові, встановлення у Болехові пам’ятника митцю-воїну Михайлові Гаврилку. Жінка разом зі своїми однодумцями сприяла упорядкуванню місця, де стояв власний будинок Н.Кобринської, та встановленню там пам'ятного знака.
Серце Лариси Дармохвал було невичерпним сховищем важливих знань, кожним своїм словом вона прищеплювала усім нам любов та повагу до всього рідного – українського. Ми переконані, що її справу гідно продовжуватимуть її учні, вихованці, союзянки. Вона і надалі житиме у своїх послідовниках…
Міський голова Іван Яцинин, депутатський корпус Болехівської міської ради та виконавчий комітет, працівники управлінь, відділів виконавчого комітету, установ, організацій висловлюють співчуття рідним та близьким покійної. Нехай Бог дасть сил пережити це горе.
Це непоправна втрата для нашого краю, нашої держави, але добрий, світлий спомин про Ларису Володимирівну назавжди залишиться у серцях рідних, друзів, усіх, хто її знав, любив та шанував, і вони завжди будуть сильніші, ніж смерть!
Вічна і світла пам’ять знаковій постаті!
Довідково.
Дармохвал-Гавц Лариса Володимирівна народилася 5 січня 1935 року в м. Стрию Львівської області в сім’ї службовця.
Середню освіту одержала в Болехівській середній школі. Вчилася у Львівському університеті ім. Івана Франка на філологічному факультеті. Працювала вчителем у сільських школах спочатку Вигодського, потім Долинського районів. З 1969 року викладала українську мову та літературу в Болехівській середній школі № 2.
Була депутатом Болехівської міської ради першого демократичного скликання. В 1991 році обрана секретарем виконкому Болехівською ради народних депутатів. Виконувала обов’язки помічника-консультанта народного депутата України Степана Волковецького.
Працювала режисером драматичного колективу в Народному домі м.Болехова й поставила ряд вистав.
З 1989 року - член Товариства української мови ім. Т. Шевченка, пізніше – «Просвіти». В 1990 році організувала осередок Союзу українок в Болехові. Очолювала міську жіночу організацію Союзу українок Болехова до березня 2015 року.
Належала до оргкомітету (Івано-Франківськ, 1994 р.) по підготовці та проведенні другого Світового конґресу Союзу українок.
Брала участь у з’їздах СУ, у світовій конференції СФУЖО в Києві, у міжнародній конференції „Жінки в боротьбі за волю України” у Львові, у конференції, присвяченій Софії Русовій у Києві, у святкуванні 100-річчя від дня народження Романа Шухевича у Києві…
Учасниця ХХVІІІ, ХХІХ та ХХХ конвенцій Союзу Українок Америки.
Член редакційної колегії журналу «Наше життя» Союзу українок Америки.
З 1996 по березень 2008 рр. була головою Фонду Наталії Кобринської.
Підготувала і провела наукові конференції, літературні свята до ювілейних дат Тараса Шевченка, Івана Франка, Лесі Українки, Василя Стефаника, Наталії Кобринської, Маркіяна Шашкевича, поета-політв’язня о. Ярослава Лесіва, митця-воїна Михайла Гаврилка, Василя Стуса, Степана Бандери, Ярослава Рудницького, Ольги Дучимінської, УПА, Катерини Куйбіди …, а також презентації книг: „Т.Т. Тюремна тиша”, «Сніг без ґрат. Поезія, епістолярій, публіцистика, спогади, документи» о. Ярослава Лесіва, „Корона і вінок терновий” Дмитра Юсипа, поетичних збірок „Це потрібно мені для життя”, „Чом в душі вогонь не гасне” Марти Чопик, дитячих книжок «Вербові котики», «Мене літо малювало», поетичної збірки «Вічне свято моєї душі» Віки Ницполь, книг Івана Гачки «Тут витав у мріях молодий Франко. З історії Лолина», «Мої дердідаси, хліботраси і донбаси» Івана Ярича та ін.
Виконала комп’ютерний набір, упорядкування книги Івана Гачки «Тут витав у мріях молодий Франко. З історії Лолина», написала переднє слово до неї.
Займалася пошуками могили першого директора Інституту для дівчат Марії Примівни, могилу якої в Лолині було віднайдено, реставровано. Вшановуючи пам’ять Марії Примівни, організувала школу шляхетної українки в Болехові.
Відповідно до рішення сесії Болехівської міської ради організувала членок Союзу українок Болехова на впорядкування місця, де стояв власний дім Наталії Кобринської, та встановлення там пам’ятного знака.
Протягом 2012 – 2014 рр. взяла учать у зборі коштів на пам’ятник першому творцеві шевченкіани учаснику визвольних змагань Михайлові Гаврилкові, в підготовці та проведенні всеукраїнського свята відкриття пам’ятника великому Синові України в Болехові 7 вересня 2014 року.
Наукові досягнення, публікації, роботи
Пошукові роботи: „Наталія Кобринська, її співпраця з передовими жінками Болехова, з Українськими січовими стрільцями”, «Іван Франко і його родина» „Видатні люди Болехівщини та Долинщини”, «Перший жіночий альманах «Перший вінок», його видавці та автори», «Родини Озаркевичів та Окуневських» „П’ятий пластовий курінь Стрийської ґімназії — Загін „Червона Калина”, „Марія Примівна та Її послідовниці”, «Зруйнований храм: Леся Українка і Максим Славінський», «Празьке видання «Кобзаря» 1876 року»…
Ці матеріали оформлені у таких збірниках:
«З любов'ю до України. Марія Примівна та Її послідовниці» 2000 рік (доповнено у 2002 році);
«В ім'я Її безсмертя. Наталія Кобринська і Болехів» (1990 – 2004, 2005, 2006 -2007);
Альбом-літопис Болехівської міської організації Союзу українок (1990 – 2004, 2007, 2008, 2010);
В електронному варіанті «Альбоми-літописи Болехівської міської організації Союзу українок» 2011, 2012, 2013, 2014;
«Не приніс сорому українській землі». Альбом світлин і спогадів про Володимира Дармохвала;
«Світ Батька» у двох частинах. 2001 − 2002 рр.;
Альбом-книга «На зламі тисячоліть». Розділ «Видатні люди». 2003 рік;
«Полум'я його душі» (про поета Богдана Кравціва);
«Я маю в серці те, що не вмирає…»;
«Огню іскра великого повік не гасне» (присвячується провісникам відродження Озаркевичам і Окуневським);
«Шевченківські вечірки в музеї Наталії Кобринської»;
«Спів його зболеного серця» (до 140-річного ювілею Василя Стефаника);
«ХХVІІІ Конвенція Союзу Українок Америки. 2008 рік»;
«Здобутки та погляд у майбутнє Союзу Українок Америки. З побаченого і почутого на ХХІХ Конвенції СУА. 2011 рік»;
«Задля прийдешнього: ХХХ Конвенція Союзу Українок Америки і подвижництво жінки-українки. 2014 рік» ;
«Щоб не повторилось» (СУА вшановує пам’ять жертв Голодомору. Нью-Йорк, Український музей);
«Джерела нашого безсмертя» (про чотири пам’ятники в Рокфелерському парку м. Клівленда – Лесі Українці (скульптора Михайла Черешньовського), Тарасові Шевченку, Володимиру Великому та Іванові Франку (скульптора Олександра Архипенка);
Сценарій до фільму «Ватра на честь Загону Червона Калина» 2003 рік;
Статті публікувала в міській газеті «Ратуша», газеті «Свіча» (Долина), у «Просвітянському слові» (Івано-Франківськ), «Свободі» (Нью-Йорк), журналі СУА «Наше життя»;
Учасник наукових конференціях в Болехові, Львові, Самборі, Івано-Франківську, Тернополі, Лолині, зборів 86-го відділу СУА, першого бойківського Конгресу та четвертих бойківських фестин у Турці, , ХХVІІІ, ХХІХ, ХХХ конвенцій СУА.
0 Коментарів