10 лип, 2024 0 Коментарів 73 Перегляди

Інвалідність – не підстава для звільнення працівника

Встановлення інвалідності працівнику не може розглядатися роботодавцем як підстава для звільнення з роботи.

Держпраці зазначає, що роботодавцем не може розглядатися як підстава для звільнення працівника з роботи, якому встановлена інвалідність.

Звільнення за ініціативою адміністрації, переведення особи з інвалідністю на іншу роботу без її згоди з мотивів інвалідності не допускається, за винятком випадків, коли за висновком медико-соціальної експертизи стан його здоров’я перешкоджає виконанню професійних обов’язків, загрожує здоров’ю і безпеці праці інших осіб, або продовження трудової діяльності чи зміна її характеру та обсягу загрожує погіршенню здоров’я осіб з інвалідністю (ч. 3 ст.17 Закону України від 21.03.1991 №875-XII «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», далі – Закон №875).

Після отримання висновку МСЕК про умови і характер праці працівника, якому встановлено інвалідність, роботодавцю необхідно дотримуватись індивідуальної програми реабілітації (далі – ІПР). Ч. 1 ст. 17 Закону №875 гарантоване право особам з інвалідністю працювати саме з урахуванням ІПР. Оскільки ІПР є обов’язковою до виконання державними органами, підприємствами, установами, організаціями, то перевага надається висновкам, зазначеним у ній.

Слід зауважити, МСЕК може дійти висновку, що працівник може працювати на умовах неповного робочого дня або неповного робочого тижня у відповідності до вимог ст. 172 КЗпП, яку роботодавець зобов’язаний задовольнити.

Окрім того, роботодавець може звернутися за роз’ясненнями до МСЕК, яка установила інвалідність та винесла трудові рекомендації. Така комісія може надати більш конкретні рекомендації щодо умов роботи працівника-особи з інвалідністю або ж підтвердити, що він дійсно не в змозі виконувати певні роботи. Звісно, роботодавець повинен зберігати роз’яснення комісії.

Таким чином, роботодавець повинен створити особі з інвалідністю умови праці з урахуванням рекомендацій МСЕК згідно вимог ст. 69 Закону України від 19.11.1992 №2801-XII «Основи законодавства України про охорону здоров’я» та ст. 12 Закону України від 14.10.1992 №2694-XII «Про охорону праці».

Умови для звільнення працівників –з інвалідністю наведені в листі Мінпраці від 16.09.2010 №294/13/116-10.

Так, розірвання трудового договору за підставою п. 2 ч. 1 ст. 40 КЗпП можливе у разі:

1.відсутності вакантного робочого місця, посади, на які роботодавець повинен перевести працівника відповідно до медичного висновку;
2.відмови працівника від переведення на іншу роботу згідно з рекомендаціями медичного висновку;
3.якщо згідно з медичним висновком працівник визнається непрацездатним і не визначаються види робіт, які він може виконувати в силу такої його працездатності та необхідності охорони його здоров’я.

Звільнення працівника за п. 2 ч. 1 ст. 40 КЗпП можливе лише в разі неможливості переведення його на іншу роботу або створення умов праці відповідно до висновку МСЕК

Так, коли працівнику –з інвалідністю нічого запропонувати: характер і умови виконуваних професійних обов’язків відповідно до займаної посади не відповідають рекомендаціям МСЕК (відповідно він не може залишатися на своїй посаді), а вакантні посади, які б відповідали рекомендованим умовам праці, відсутні.