Бабин Яр. Зберігати пам'ять – наша відповідальність
Бабин Яр. Назва цієї місцини на тодішніх околицях Києва стала узагальненою, увійшла без перекладу у всі мови світу як символ кривавого злочину нацистського режиму, який перекреслив усі тогочасні моральні ідеали європейської цивілізації і всі досягнення європейського гуманізму.
Сьогодні, виповниться 80 років з моменту початку масових розстрілів єврейського населення у Бабиному Яру. У перший та другий день Йом Кіпуру у 1941 році тут було розстріляно 34 тисячі мирних жителів міста Києва, винних лише у тому, що вони були євреями. За всі роки війни тут було вбито понад 100 тисяч людей – євреїв, українців, ромів, людей інших національностей, – а також військовополонених, пацієнтів психіатричної лікарні та інших жертв нацистської машини знищення. Це місце поєднує нас у нашій скорботі, воно ж поєднує нас в усвідомленні необхідності пошуку та підтримки взаєморозуміння між нашими народами.
Те, що відбулося, увійшло в історію як одна з наймасовіших акцій знищення мирного населення в ході Другої світової війни. Масові розстріли євреїв відбувалися і в інших містах України, але саме Бабин Яр назавжди став символом Катастрофи на пострадянському просторі.
Трагедія Бабиного Яру– це не тільки фізичне знищення людей, а й спроба стерти пам'ять про них. Залишаючи Київ, нацисти намагалися приховати сліди своїх злочинів. Навіть вони розуміли, що за вчинене звірство їх чекає неминуча кара.
Пам'ять про трагедію намагалася знищити і радянська влада. Радянське керівництво десятиліттями не наважувалося назвати знищення євреїв тим, чим воно було насправді – знищенням євреїв. Жертв злочинів нацистів називали «радянськими громадянами», «мирним населенням», уникаючи розмов про те, що переважна більшість розстріляних в Бабиному Яру були євреями. Про те, що їх єдина провина перед нацистами полягала в належності до єврейського народу. Спроби стерти пам'ять про Бабин Яр призвели до ще однієї катастрофи: Куренівська трагедія 1961 року стала жахливим нагадуванням про те, що трапилося в Бабиному Яру за 20 років до цього. Нагадуванням про те, що як би не замовчувалася історія трагедії, вона обов'язково нагадає про себе. Але, не зважаючи на офіційну позицію замовчування, у 1960-ті роки все голосніше і голосніше почали лунати як єврейські, так і українські голоси, говорячи про спільну трагедію, спільний біль, спільну пам’ять. Бабин Яр – це трагедія всього людства, але сталася вона на українській землі. І тому українець не має права забувати про неї так само, як і єврей. Бабин Яр – це наша спільна трагедія, трагедія, насамперед, єврейського та українського народів. …Втім, не треба забувати, що фашизм починається не з Бабиного Яру, та їм не вичерпується.
Фашизм починається з неповаги до людини, а закінчується знищенням людини, знищенням народів, – і необов'язково лише таким знищенням, як у Бабиному Яру».(Джерело-LB.ua).
0 Коментарів