20 червня- Всесвітній день біженців

20 червня світ відзначає День біженців. Рік тому ZN.UA спільно з УВКБ ООН (Агентством ООН у справах біженців) підготувало проєкт «Рецепти нового життя», в якому розповіло історії кількох біженців, котрі були змушені залишити власну країну через війну і з тих чи інших причин опинилися в Україні.

Редакція була вельми здивована тим, що лонгрід отримав тоді чимало несхвальних, вельми скептичних реакцій від читачів, які вважали проблему надуманою, а присутність біженців в Україні — небажаною.

Чи могли ми тоді уявити, що вже через рік ці ж рецепти виживання стануть актуальними для українців? Що внутрішньо переміщеними стануть близько 8 мільйонів українців, а ще 5,1 мільйона, рятуючи життя свої і своїх дітей, шукатимуть притулку за кордоном? Що їх прийматимуть різні країни, і поряд із розумінням і підтримкою декому все ж доведеться стикнутися... зі скепсисом і несприйняттям місцевого населення?.. Важко відчути, що таке війна, і перейматися проблемами біженців, перебуваючи в мирній і ситій країні...

За даними УВКБ ООН, нині понад 100 мільйонів людей у світі є вимушено переміщеними особами. Питання біженців сьогодні є катастрофічним. Як на них реагувати, приймати/допомагати чи ні, які політики щодо цього розробляти — це теж один із уроків, які мають засвоїти як Україна, так і світ. Адже сьогодні хтось просить підтримки у тебе, а завтра допомога може знадобитися тобі.«Війна в Україні спричинила хвилю співчуття, підтримки та фінансування, — зазначає помічницяВерховного комісара УВКБ ООН із питань захистуДжилліан Тріггс. — Сподіваємося, що цю динаміку вдасться зберегти. Щоб усі, а не окремі біженці, мали доступ до захисту та здобули підтримку. Кожен має право шукати безпеки, незалежно від того, хто він і звідки».Однак не всі висновки дослідження щодо біженців були настільки позитивними. Скептицизм зберігається.«Війна в Україні мобілізувала громадську підтримку біженців, які рятуються від війни або переслідувань, — відзначив керуючий директор зі зв’язків із громадськістю «Ipsos Велика Британія» Трінь Ту. — Багато людей уперше вчинили особисті дії з підтримки біженців. Водночас громадськість, як і раніше, стурбована тим, що більшість біженців не є справжніми. Так само, як і тим, що населення є необізнаним і не надає підтримки тим, хто шукає притулку з інших причин. «Потепління» в ставленні громадськості до біженців є слушним моментом для зміни цих переконань і ставлення загалом».

«Розмовляючи з українцями, які через війну виїхали за кордон, ми бачимо, що більшість із них хочуть повернутися, — розповіла на зустрічі з українськими журналістами представниця Агентства ООН у справах біженців в Україні Кароліна Ліндхольм Біллінг. — Але, безумовно, вони мають розуміти, куди їм повертатися, де вони житимуть, куди віддаватимуть дітей до школи.

Ситуація в Україні розвивалася дуже швидко. Війна вплинула на всі сфери людського життя. Чверть населення країни перемістилася, багато хто втратив роботу чи домівку. Вплив на українську економіку в цей час також є досить великим. За оцінками Світового банку, економіка може скоротитися на 45%. За оцінками ПРООН, дев’ять із десяти людей можуть стати бідними.

Міжнародна організація праці провела дослідження, згідно з яким в Україні було втрачено 4,8 мільйона робочих місць. Припинили свою діяльність 50% бізнесів і підприємств. Інші ж 50% працюють із меншою потужністю. Погіршує ситуацію той факт, що об’єкти зберігання палива та інфраструктура пошкоджені.

Таке поєднання людей без житла, без роботи, психологічно сильно травмованих, а подекуди й важко поранених із впливом на економіку робить це справді гуманітарною кризою. Вплив на країну відчувається всюди.

Ситуація є дуже складною. Точну цифру назвати важко, але, за підрахунками ООН, 16 мільйонів людей безпосередньо постраждали через війну в Україні.

Щоб одужати від цієї травми, на мій погляд, країні знадобиться близько десяти років. Тож наше завдання сьогодні — надати допомогу найуразливішим категоріям людей у координації з державними програмами соціальної допомоги. І планувати допомогу впродовж тривалого часу. Треба сконцентруватися не лише на роздаванні ковдр, а й на питанні вироблення рішень — де і як далі житимуть люди.

Наш запит до донорів — 559,3 млн дол. для надання допомоги в Україні. Наразі отримано 55% від цієї суми. Загалом гуманітарна група по країні просить 2,28 млрд дол. Із них отримано 70% — 1,6 млрд дол.

Допомога буде необхідна не один рік. Потреби з часом лише зростатимуть. Треба роз’яснювати, що в людей немає роботи, діти не ходять до школи вже багато місяців, є соціальні та економічні проблеми. Щоб у сприйнятті світової спільноти й донорів почала формуватися думка: треба бути з Україною, підтримувати її упродовж тривалого часу».