Звернення голови обласної військової адміністрації Світлани Онищук з нагоди Дня пам’яті та примирення і Дня перемоги над нацизмом у Другій світовій війні

Дорогі ветерани, військовослужбовці Збройних сил України!

Шановна прикарпатська громадо!

8-9 травня для нас не просто дні в календарі, а дні пам’яті за полеглими у Другій світовій війні.

Сьогодні важливо вшанувати пам’ять загиблих українських воїнів у російсько-українській війні, згадати і низько вклонитися сім’ям загиблих героїв.

8 травня ми вшановуємо День пам’яті жертв Другої світової війни та примирення між країнами-учасниками Другої світової війни. А 9 травня відзначаємо 77-у річницю з дня перемоги над нацизмом у Європі. Ці травневі дні нагадують нам про трагедію, яку ми пережили, бо немає в Україні жодної родини, яка б не зазнала втрат. Та війна для українського народу ніколи не буде просто історією. Її біль став частиною життя кожного з нас, частиною нашої національної ідентичності.

Спробуймо уявити ту війну не з позиції істориків, і оцінити її події не з позиції інтересів тодішньої держави і воєначальників, а з точки зору людей: тих сивочолих ветеранів, на долю котрих випали випробування арештами, колективізацією і голодомором, війнами і поневоленням. Людей, котрих залишилося геть небагато і вони заслуговують на повагу уже за те, що пронесли крізь роки свої спогади та пам’ять, свою любов до рідної землі.

Дотепер існують сили, які хочуть переконати нас, що народ України не був єдиним у своїй боротьбі із нацизмом. Але свідомі громадяни розуміють: у кожної зі сторін була своя правда. Народна мудрість піднялася понад штучно насадженими стереотипами і вже давно примирила дві Пам’яті.

На Прикарпатті, в Західній Україні, пам’ятники воїнам Другої світової війни і бійцям УПА мирно співіснують. Вони однаково доглянуті, вшановані.

Війна на два фронти – ось правда бійців Української Повстанської Армії. Їх героїзм і самовідданість так само гідні поваги і пам’яті, як і героїзм та самовідданість воїнів Червоної Армії.

І подвиг всіх тих, хто боровся за свою правду, за свою землю, ні в якій мірі не зменшується нашими оцінками. І від цього трагедія, яку пережив наш народ під час війни, стає ще глибшою.

Протягом війни наша держава заплатила за свободу, за право жити на своїй Богом даній землі мільйонами життів своїх синів і дочок. І ми надто добре знаємо ціну людського горя. Сімдесят сім років тому ми заплатити надто дорогу ціну за те, щоб сьогодні можна було гордо сказати - ми живемо у вільній, демократичній країні. Своєю хоробрістю, героїзмом і відвагою ми довели усьому світу, що Україна не скорилася і ніколи не скориться жодному загарбникові.

Зараз, як і в роки Другої світової війни, українці воюють з жорстоким і цинічним агресором. Тоді біснуватий фюрер узяв у заручники населення великої держави і прагнув до розширення «життєвих просторів» та вирішення «єврейського питання». Він також запевняв про безпеку і про те, що ні на кого не нападає. Водночас спочатку увів війська у демілітаризовану зону на Рейні, потім до Австрії, Чехословаччини, врешті-решт війна охопила усю Європу, а жертвами стали десятки мільйонів людей. Сьогодні путін фактично повністю копіює гітлера. Говорячи з усіх трибун про миролюбність Росії, він шляхом війни «упокорив» Чечню, потім – Грузію, відторгнувши її частини на користь Росії. Далі були українські Крим і Донбас, пізніше Сирія.

Нині ж путінська Росія під надуманими, облудними гаслами посягнула на територію усієї України. При цьому путін намагається зруйнувати остаточно міжнародну систему безпеки і потенційно загрожує миру у Європі. Чого варті вкиди рашистських пропагандистів на контрольованих кремлем ефірах про майбутні вторгнення, захоплення країн Балтії, Польщі, інших європейських держав. Серед «запозичень» путіна як кривавого диктатора і вірного спадкоємця гітлера, є і масові насильні депортації, і створення фільтраційних таборів з метою виявлення неугодних, а також знищення або ізоляція так званих неблагонадійних. Як і гітлер, путін готовий встелити Європу трупами, аби переділити світ на свою користь.

Сьогодні, коли Росія хоче примусити нас писати нову історію нашої держави кров’ю і болем, стогоном поранених, сльозами сиріт і плачем вдів, ми щоденно даємо ворогу чітку відповідь і сильну відсіч. Воїни-захисники є найбільш пошанованими в українському суспільстві. Своїм патріотизмом, самовідданістю вони довели, що жоден клаптик рідної землі не дістанеться ворогу. Крим, Донбас, Луганськ, Херсон та Маріуполь були, є та будуть українськими.

Те, що творять московські так звані військові на українській землі, є геноцидом Українського народу, свідомим знищенням наших громадян. Цілеспрямовано вчиняючи воєнні злочини, кремлівський режим намагається вирішити «українське питання». Йому потрібна територія України, а не українці на цій території.

Ми не маємо права програти і не програємо, бо захищаємо рідну землю, боронимо своє право вільно обирати майбутнє. Для нас це війна за свободу, цивілізованість, демократію та європейські цінності проти імперських амбіцій підступного сусіда-злочинця. Міць наших Збройних сил є запорукою існування держави, вільного життя кожного з нас.

Агресора необхідно зупиняти в Україні. Та для цього Україні потрібна максимальна допомога: і військова, і гуманітарна, а також посилення санкцій проти РФ. А головне – консолідована позиція європейських та провідних світових держав.

У ці травневі дні схилімо голови перед тими нашими краянами, які поклали свої життя за Україну у боротьбі з московсько-путінським військом, подякуймо тим, хто проніс через лихоліття війни любов до Батьківщини і доземно вклонімося усім, хто сьогодні із зброєю в рухах захищає наше право жити у вільній, неподільній і квітучій Україні.

 Слава Україні!