Про негативи, які отримає Україна, якщо не змінить свій адміністративно-територіальний устрій

У недавньому інтерв’ю «Децентралізації» народний депутат України Віталій Безгін зазначив, що парламент не має запасного варіанту на випадок, якщо буде провалено голосування за зміни в адміністративно-територіальному устрої України. За його словами, держава тоді опиниться «в управлінському хаосі». Такої ж думки дотримується й голова правління Центру політико-правових реформ Ігор Коліушко, який погодився відповісти на кілька запитань нашого порталу.  

- Тоді нам всім доведеться утримувати 468 (без урахування окупованих Донбасу і Криму) районних адміністрацій та районних рад. При цьому жодної користі від цих установ вже немає. Навіть навпаки: вони гальмують децентралізацію та передачу повноважень громадам. А нам, щоб завершити реформу, якраз необхідні рішучі кроки у цьому напрямку. Районні адміністрації та ради вже зараз ставлять палки в колеса багатьом об’єднаним громадам, які фактично позбавляють їх реальної влади. Третій негатив – стратегічний. Відсутність правильного чи хоча б зрозумілого адміністративно-територіального поділу країни шкодить її розвитку.

- Власне! Коли ви знаєте, де знайти ту чи іншу річ, ви не витрачаєте багато часу на її пошуки і дієте загалом ефективніше. Якщо адміністративно-територіальний устрій держави є раціональним, підприємці, туристи, інвестори тощо отримують сигнал проте, що у цій країні все зрозуміло і просто. Правильний устрій держави наче структурує їхню діяльність в українському просторі. Хаос в адміністративно-територіальному устрої держави – це теж сигнал, тільки негативний. Кожен інвестор прагне прозорості та зрозумілих правил гри, а їх не може бути в умовах двовладдя. Хочу наголосити, що коли парламент не проголосує за новий устрій держави до місцевих виборів, хаос може затягнутися щонайменше на п’ять років.

- Так, але у багатьох інших між ними відбувається справжня війна. Зазвичай районні структури всюди, де можуть, псують кров громадам. У понад двадцяти районах ці структури зовсім не мають повноважень, бо всю територію району вкрито об’єднаними громадами. Що ж роблять державні чиновники за свою зарплату, яку вони отримують з бюджету? Виходить, що нічого. Хіба що сперечаються з об’єднаними громадами, бо повноваження РДА і ОТГ співпадають.

- Передані, причому разом з фінансуванням, так що і бюджету на розвиток району деякі РДА майже не мають, але їхні голови не зважать на це. Вони звикли керувати районом, тому продовжують нав’язувати громадам свою волю. «Там не будуй! Те не роби!». І це породжує непотрібні конфлікти.

- Грубо кажучи, управлінські структури в одному районі з’їдають близько 15 млн грн на рік. Нам точно потрібні ці витрати? Ми маємо цілком парадоксальні райони, у яких лише 6 тис. жителів, але у районній адміністрації працюють по 90 осіб! Це штат адміністрації нового, укрупненого району чи префектури, набагато ефективнішого за сучасний.

- Звісно, і це негативно відіб’ється на цілій державі, у якій нарощуватиметься феодалізація та збільшуватиметься безлад. Голови громад будуть відчувати повну безкарність у тому, що стосується актів місцевого самоврядування. І якщо одна частина цих голів використає цю можливість на благо своїх громад, то інші скористаються нею виключно заради самозбагачення та політичного піару. Й ніхто не зможе завадити цьому. Я не можу спрогнозувати, яких голів громад буде більше, але я точно знаю, що й одне, й інше явище є негативним фактором. Бо наріжним каменем діяльності місцевого самоврядування має бути законність.