Коридором слави та пошани Болехів зустрів свого Героя – Михайла Сауляка🖤🖤
Сьогодні – день великої скорботи для всієї Болехівської громади. Востаннє повернувся до рідного дому старший лейтенант поліції, командир взводу вогневої підготовки Михайло Сауляк. Повернувся туди, де на нього щодня чекали діти, дружина, мати, брати та вся велика родина. Але повернувся вже іншим шляхом – шляхом Героя, який віддав життя за Україну.
Михайло став на захист Батьківщини у перший день повномасштабної війни і до останнього подиху залишався вірним присязі та своєму народу. Його боротьба була боротьбою за свободу, за право України жити незалежною і мирною.
Жалобний кортеж прибув у Болехів близько полудня. Біля храму святих Верховних апостолів Петра і Павла домовину з тілом полеглого Героя зустріли молитвою декан Болехівського деканату УГКЦ о. Василь Дзяйло, настоятель храму о. Дмитро Павлик, численні священники УГКЦ та ПЦУ разом із прихожанами. Прийшли віддати останню шану колеги, друзі, рідні, сусіди, представники влади та сотні небайдужих мешканців громади. Звідти скорботною ходою, під церковними хоругвами та синьо-жовтими прапорами, тіло воїна супроводжували до рідної домівки.
Коли труну, накриту Державним Прапором, внесли на подвір’я, сльози не могли стримати навіть найсильніші. Ридала дружина, голосила мати, немов надривалося серце, плакали брати та осиротілі діти… Біль родини — невимовний і неосяжний.
На подвір’ї священники відслужили панахиду. У своєму слові о. Василь Дзяйло зворушливо нагадав: «Ще в неділю ми святкували День Незалежності України. А вже наступного дня отримали тяжку “платіжку” — ціну тої свободи, яку ми так любимо. Незалежність не дається раз і назавжди — вона живе доти, доки ми готові її відстоювати й боронити. Тридцять чотири роки тому на цій землі проріс крихкий пагін нашої державності. Він вижив, бо його поливали сльози матерів, живили молитви народу і захищала кров воїнів.
Лише кілька тижнів тому Михайло був серед нас: пройшовся вулицями рідного міста, зійшов на знайомі пагорби... Можливо, навіть не здогадувався, що то було його останнє прощання. Але він мріяв залишити Україну іншою — без війни, без смерті, без сліз. Його жертва — це крок до тієї України...»
Сьогодні важко знайти слова, щоб полегшити біль родини. Ми всією громадою схиляємо голови у скорботі, розділяємо горе і молимося разом із близькими Героя. Та водночас маємо надію: Господь приймає до Свого Царства тих, хто поклав життя за друзів своїх, за народ, за правду й світло.
Михайле, ти вже у небесному воїнстві. А ми залишаємося тут, щоб продовжити твою справу. Бо Незалежність живе доти, доки є кому за неї боротися.
Вічна пам'ять Герою
.
.Слава Україні!
Чин похорону та прощання з Михайлом відбудеться завтра, 28 серпня 2025 року, поч. о 12:00 годині.
0 Коментарів