Болехівська громада попрощалася із захисником України Олександром Королем🖤

Сьогодні Болехівська громада огорнулася глибокою жалобою. З невимовним болем, сльозами на очах і невигойним смутком жителі громади зустріли захисника – молодшого сержанта Олександра Олександровича Короля, який віддав найдорожче – власне життя – за свободу, незалежність і майбутнє України.

Цього дня дорога, якою востаннє повертався додому Герой, стала дорогою скорботи. Живим коридором шани, навколішки, зі схиленими головами та Державними Прапорами України люди проводжали свого захисника. У повітрі панувала тиша, яку порушували лише молитви, дзвони храму та гіркий плач. Кожне серце стискалося від усвідомлення страшної правди – додому повернувся молодий воїн, але вже на щиті.

Біля домівки Героя 14 священнослужителів звершили поминальну панахиду. У спільній молитві схилили голови рідні, близькі, побратими, та небайдужі жителі громади. У цей момент біль однієї родини став болем усієї Болехівської громади.

Після панахиди траурна процесія пішою ходою вирушила до Собору святих Жінок Мироносиць, де було звершено чин похорону за українським захисником. Під склепінням храму лунали молитви за упокій душі воїна, який до останнього подиху залишався вірним військовій присязі, боронив Україну та віддав за неї своє життя.

Після завершення богослужіння Героя провели до місця його останнього спочинку на кладовищі села Гериня. Під звуки Державного Гімну України, військовий салют і сльози присутніх земля прийняла ще одного свого вірного сина. Над свіжою могилою замайорів синьо-жовтий прапор — символ держави, за яку він без вагань пожертвував власним життям.

Особливо боляче усвідомлювати, що Олександрові був лише 31 рік. Попереду мало бути ще ціле життя — щасливі роки поруч із дружиною, дорослішання двох маленьких синів, сімейні свята, здійснення мрій і спокійна старість у колі найдорожчих людей. Але війна жорстоко і безжально відібрала в нього майбутнє, а у його дітей — люблячого батька, у дружини — коханого чоловіка, у батьків — сина, у сестри — брата.

Немає таких слів, які здатні полегшити цей біль. Жодні слова не повернуть людину, яка так любила життя і свою родину. Війна щодня забирає найкращих — мужніх, щирих, відданих Україні людей. Кожен полеглий захисник — це нездійснені мрії, нерозказані історії, недожиті роки та безмежний біль, який назавжди оселяється в серцях тих, хто любив і чекав.

Світла пам’ять про Олександра Короля назавжди житиме у серцях жителів Болехівської громади. Він назавжди залишиться для нас прикладом мужності, честі, незламності та безмежної любові до України. Його ім’я буде вписане в історію нашої громади як ім’я Героя, який ціною власного життя захистив право свого народу жити на рідній землі.

Схиляємо голови у глибокій скорботі та висловлюємо щирі співчуття дружині, дітям, батькам, сестрі, усім рідним, близьким і побратимам.

Світла і вічна пам’ять Герою.

Герої не вмирають!