Судова практика в питаннях відпустки без збереження заробітної плати

Позивачі працюють на посадах інструктора з плавання та інструктора тренажерного залу. На початку березня 2022 року через активні бойові дії на території ТГ оздоровчий комплекс було зачинено. Але жодних повідомлень від адміністрації щодо режиму роботи оздоровчого комплексу в умовах воєнного стану позивачі не отримували. При цьому, неодноразові спроби позивачів потрапити до свого робочого місця, в тому числі з метою забрати особисті речі, не призвели до позитивних результатів.

    У подальшому, в квітні 2022 року позивачі від інших працівників закладу дізналися, що керівництвом було видано наказ про надання позивачам відпустки без збереження заробітної плати за основним місцем роботи та сумісництвом з 01.04.2022 на період військових дій.

Згідно ст.84 КЗпП України в випадках, передбачених ст.25 ЗУ «Про відпустки», працівнику за його бажанням надається в обов’язковому порядку надається відпустка без збереження заробітної плати.

   Положеннями ЗУ «Про відпустки» передбачено надання працівнику двох видів відпусток без збереження заробітної плати, а саме:

Зокрема, відповідно до ч.1 ст.26 ЗУ «Про відпустки» за сімейними обставинами та з інших причин працівнику може надаватися відпустка без збереження заробітної плати на термін, обумовлений угодою між працівником та власником або уповноваженим ним органом, але не більше 15 календарних днів на рік.

  Разом з тим, відповідно до ч.3 ст.12 ЗУ «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» протягом періоду дії воєнного  стану  роботодавець на прохання працівника може надавати йому відпустку без збереження заробітної плати беж обмеження строку, встановленого ч.1 ст.26 ЗУ «Про відпустки».

    Отже, з аналізу вказаних норм, бачимо, що надання працівникам відпусток без збереження заробітної плати здійснюється в інтересах саме працівників та за їх бажанням, а не з ініціативи роботодавця.

    Тобто примусово відправити працівника у відпустку без збереження заробітної плати неможливо. В цій ситуації працівники не мали бажання піти у відпустку та не писали жодних заяв.

Суд зробив висновок, що ніяких заяв про надання відпусток без збереження заробітної плати позивачі не писали. Разом з тим, інша зазначена в спірному наказі підстава для його видачі (неявка з нез’ясованих причин) як підстава для надання працівнику відпустки без збереження заробітної плати діючим законодавством не передбачена.

 Таким чином, наказ в частині надання відпустки позивачам без збереження заробітної плати за основним місцем роботи та сумісництвом був скасований. Відправити працівника у відпустку без збереження заробітної плати можливо лише  на підставі його добровільної заяви про надання такої відпустки. У разі відсутності організаційних та технічних умов для забезпечення працівника  роботою  у період воєнного стану  роботодавець має вирішувати питання  відповідно до законодавства шляхом, наприклад, запровадження простою чи призупинення дії трудового договору.

  Важливо! Звертаємо увагу, що описана вище ситуація розглядалася судом з урахуванням вимог ЗУ «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» в редакції від 15.03.2022р.З 19.07.2022 встановлено новий порядок надання працівникові відпустку без збереження заробітної плати. Тепер ч.3ст.12 цього Закону викладене так: «Протягом періоду дії воєнного стану роботодавець на прохання працівника може надавати йому відпустку без збереження заробітної плати беж обмеження строку, встановленого ч.1 ст.26 Закону України «Про відпустки». Тобто надання такої відпустки є не обов’язком роботодавця, а його правом. Час перебування у такій відпустці зараховується до стажу  роботи, що дає право на щорічну відпустку відповідно до п.4 ч.1 ст.9 ЗУ «Про відпустки».

   Також з’явився ще один вид відпустки – обов’язкова для роботодавців у період дії воєнного відпустка для працівника, який виїхав за межі території  України або набув статусу внутрішньо переміщеної особи на строк не більше 90 календарних днів. Така відпустка надається за заявою працівника (ч.4 ст.12 ЗУ «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану»). Час перебування у такій відпустці  не зараховується до стажу роботи, що дає право на щорічну відпустку.

  Незалежно від типу відпустку без збереження заробітної плати на період воєнного стану: за частиною 3 чи 4 статті 12 ЗУ  «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», такі відпустки можуть надаватися тільки за бажанням працівника , яке оформлюється його заявою.