Борги за комунальні послуги: яку відповідальність несуть споживачі

Якщо споживач вчасно не сплачує за спожиті комунальні послуги, підприємство-надавач послуг може почати нараховувати пеню. Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону про житлово-комунальні послуги у разі несвоєчасного здійснення платежів за житлово-комунальні послуги споживач зобов'язаний сплатити пеню в розмірі, встановленому в договорі, але не вище 0,01 % суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір сплаченої пені не може перевищувати 100% загальної суми боргу. Нарахування пені починається з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку внесення плати за житлово-комунальні послуги.

Пеня не нараховується за умови наявності заборгованості держави за надані населенню пільги та житлові субсидії та/або наявності у споживача заборгованості з оплати праці, підтвердженої належним чином.

Нарахування пені також передбачено спеціальними нормативно-правовими актами, якими керуються надавачі послуг. У разі недосягнення між споживачами та надавачами комунальних послуг згоди спірні питання вирішуються у судовому порядку.

При зверненні до суду про стягнення заборгованості за надані комунальні послуги, надавач послуги має право притягнути споживача до цивільної відповідальності, визначеної ст. 625 Цивільного кодексу, а саме стягнути інфляційне нарахування на суму боргу за порушення боржником грошового зобов'язання, вираженого в національній валюті, та 3% річних від простроченої суми.

Висновок: у разі несвоєчасної оплати житлово-комунальних послуг споживач зобов'язаний додатково сплатити надавачу комунальних послуг пеню, та, на вимогу, індекс інфляції та 3% річних. При цьому при наявності заборгованості підприємство-постачальник послуг може подати до суду.

При відключенні газу та електрики споживача мають про це повідомити.

Так, наприклад, відключати газ через заборгованість газопостачальник може не раніше ніж через 10 днів після терміну, коли мала пройти оплата, про що мають повідомити споживача за 3 дні письмово з повідомленням про вручення.

Неповідомлення споживача про наступне відключення газопостачання є підставою для визнання дій газопостачальника неправомірними.

Отже, відключення газу за борги має відбуватись за таким алгоритмом:

Якщо споживач не здійснив оплату за спожитий природний газ протягом 10 днів після строку, визначеного договором, постачальник має право здійснити заходи з припинення постачання природного газу споживачу.

Споживачу направляють письмове повідомлення (з відміткою про вручення) з вимогою самостійно припинити споживання природного газу.

Споживача просять допустити представника постачальника за пред'явленням службового посвідчення на об'єкт для опломбування. При цьому в повідомленні про припинення споживання газу постачальник має зазначати підстави та дату припинення газоспоживання, яка не може бути раніше ніж  через 3 дні після дати отримання повідомлення. Тільки після таких дій може здійснюватись механічне відключення споживача від газу. Споживач при відключенні газу має отримати свій примірник акта про відключення.

Порада споживачам: не підписуйте під тиском акт розтермінування оплати. Це вплине і на термін позовної давності, і підтвердить вашу згоду з усіма нарахуваннями та штрафами. Спочатку проконсультуйтесь з юристами.

Електропостачальник у разі, якщо споживач має заборгованість або не допускає до лічильника, може відключити електроенергію. Про це він має повідомити не пізніше ніж за 10 робочих днів до дня відключення.

Письмове повідомлення має містити:

Датою отримання таких попереджень буде вважатися:

Інший спосіб надання попередження споживачу може бути використаний тільки в тому випадку, якщо він передбачений договором з постачальником електроенергії та договором з оператором системи.

Якщо споживач сплатить борги і повідомить про це постачальника електроенергії до відключення, то постачання електроенергії не припиняється.

При цьому у разі ненадання доступу для вибіркового відключення оператор системи має перед відключенням основного споживача забезпечити живлення об'єктів субспоживачів за іншою схемою.

Відповідно до ч. 1 ст. 257 Цивільного кодексу загальна позовна давність щодо стягнення заборгованості за комунальні послуги встановлюється тривалістю у три роки. Отже, якщо підприємство-надавач послуг звернеться до суду щодо стягнення заборгованості, то сума може бути не вища, ніж та, що нарахована за три попередні роки.

Для стягнення неустойки (пені) застосовуються спеціальні строки позовної давності, визначені ст. 258 ЦК, відповідно до якої позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Отже, споживачі мають вчасно і в повному обсязі сплачувати отримані комунальні послуги. При цьому варто пам'ятати і про те, що постачальники послуг у разі наявності заборгованості мають право на припинення надання послуг і зобов'язані чітко дотримуватись правил вчинення таких дій та завчасного повідомлення про них.