До Дня міста. Болехів у його сучасних межах
28 гру, 2019 0 Коментарів 1 105 Переглядів

До Дня міста. Болехів у його сучасних межах

Цього року ми святкуємо 648-річчя м. Болехова, тобто з моменту першої письмової згадки про болехівські землі в грамоті угорської королева Єлизавети, яка надала документ/грамоту Данилу Дажбоговичу – засновнику роду українських шляхтичів Даниловичів «... на посідання села Задеревців, а також нові землі по обидва боки Сукеля до кордонів Болехова»1. У той час Болехів входив до земель Угорського королівства.
Поряд з цією датою є ще одна – ювілейна, бо саме 90 років тому Болехів постає у його сучасних межах після приєднання до нього приміських сіл в результаті адміністративної реформи, проведеної відповідно до розпорядження Ради Міністрів від 26 квітня 1929 року, поз. 317 «Про зміну меж міста Болехова в Долинському повіті Станіславського воєводства»2, про що було повідомлено Воєводський уряд в Станіславові листом від 30 травня 1929 року3. Згідно з цим розпорядженням сільські ґміни Руський Болехів, Новий Вавилон, Довжка, Соломонова Гірка, Волоське Село Долинського повіту Станіславського воєводства були включені до міської ґміни [самоврядна громада мешканців певної території – М. К.] Болехів того ж повіту. 
Проектуючи міську ґміну Болехів, брали до уваги статистичні дані 1921 року. Так, Болехів місто (у евіденційному [обліковому – М. К.] списку змін в записах ґрунтової метрики від 18 червня 1870 року вживалася назва «Bolechow markt»4 [з нім. Болехів ринок, тобто його центральна частина, – М. К.] нараховував 428 будинків, де проживало 3150 мешканців, Болехів Руський – 420 будинків і 2446 мешканців, Довжка – 82 будинки та 564 мешканці, Волоське Село – 439 будинків і 2437 мешканців, Новий Вавилон – 20 будинків і 99 мешканців, Соломонова Гірка – 57 будинків і 321мешканець.5
Зміна меж Болехова відбулася за рахунок включення приміських сіл: Болехів Руський, Соломонова Гірка, Довжка, Волоське Село з його присілком Новим Вавилоном. Така потреба виникла у зв’язку з проведенням адміністративної реформи у Польській Республіці, до складу якої Галичина відійшла у результаті Ризького мирного договору 1921 року, та приведення у відповідність самого статусу міста, виходячи від загальної кількості населення і кількості будинків у ньому. Крім того, практично всі урядові інституції в місті знаходилися на території Волоського Села: ґродський суд, Надлісництво, лісова школа, поштовий уряд, саліни.6
Станом на листопад 1928 року міська ґміна Болехів разом з Руським Болеховом, Довжкою та Соломоновою Гіркою входили в одну кадастрову ґміну та займали територію площею 2642 га 7 ар 11 м2; Волоське Село з Новим Вавилоном, який був його присілком, входили в іншу кадастрову ґміну та займали територію площею 2492 га 63 ар 7 м2. Загальна площа новоутвореної ґміни Болехів становила 5 134 га 70 ар 18 м2 із загальною кількістю населення – 9 017 чоловік (статистичні дані перепису населення 1921 р.).7 
Процес об’єднання тривав протягом року та в грудні 1929 року було створено Тимчасовий ґмінний уряд, до якого увійшли представники приєднаних до Болехова приміських ґмін. В обов’язки Тимчасового уряду входило вирішення всіх поточних справ та підготовка виборів.
До Тимчасового ґмінного уряду увійшли8: Ян Ляхович – капітан Війська Польського, керівник Тимчасового уряду; Освальд Кімельман – купець, заступник керівника Тимчасового уряду; інженер Стефан Ціпсер – лісничий, перший асесор; Микола Юзьків – хлібороб, другий асесор; Шає Ґріффель, власник тартака, третій асесор; Станіслав Ганкевич, голова гродського суду; Михайло Любачевський, купець; Михайло Ткач, хлібороб; Станіслав Стасінський, священник римо-католицький; Еміль Ґромадка, ремісник; Йосиф Булюк, робітник тартака; Атаназій Левинський, греко-католицький священник; Юліан Булюк, робітник саліни; доктор Григорій Личаковський, суддя гродського суду; доктор Ізраель Шіндлер, адвокат; Філіп Шнайдер, хлібороб; Герш Ранда, промисловець; Ліпман Борнштайн, лікар-ветеринар.
У ході об’єднання виникло ряд проблем, не врегульованих законодавчо, зокрема в частині права власності на майно приміських ґмін та порядку сплати податків. Так, у березні 1930 року правнича комісія розглянула спосіб тимчасового використання власності та ґмінного майна ґмін приєднаних до Болехова та самої колишньої ґміни Болехів та прийняла рішення, що до моменту законодавчого врегулювання стану посідання і використання майна і власності ґмін через Наглядову Владу залишити спосіб користування тим майном незмінним, тобто зібрані податки розподілялися таким чином: 50 % використовували на меліорацію земель даної дільниці, а 50 % надходили до каси ґмін. Оплата за користування пасовищами залишалася тією ж, а випасання худоби і користування пасовищами мали право мешканці в межах колишніх ґмін та за тією самою схемою, яка була запроваджена в колишніх ґмінах9.
Процес об’єднання тривав ще протягом 1930 року, про що свідчать протести начальників приміських ґмін:
- Волоського Села – Юліана Русина10 до міністерства внутрішніх справ у Варшаві та воєводства у Станіславові з питань персонального складу Тимчасового уряду,
- Руського Болехова – адвоката в Болехові Арона Райфайзена11, та Довжки – Юрка Юзькового12 – господаря-хлібороба з Болехова, до воєводства у Станіславові з питань майнових стосунків та інших взаємовідносин  між ґмінами
та звернення
- колишніх членів ліквідованої Ради міста Болехова13 з питань персонального складу Тимчасового уряду,
- жителів міста Болехова14 до воєводства у Станіславові також з питань персонального складу Тимчасового уряду
Для нас цікавим є розуміння тогочасного адміністрування, зокрема яким був бюджет міста та на що планувалися видатки. Так, у фондах Державного архіву Івану-Франківської області виявлено документ – бюджет міста на 1929-1930 рр.15 відповідно до якого дохідна частина бюджету міста становила          100 799,64 злоті (zł), а видаткова – 99 963,00 zł. Видатки планувалися на:
1. Утримання членів і працівників (секретаря, рахмістра, податківця і касира, помічника канцелярії) магістрату, керівника Тимчасового уряду.
2. Матеріальні: 
- утримання бюро/офісу – опалення, прибирання та ремонт, в тому числі господарських споруд;
- видатки канцелярії: закупівля друкарської машинки; телефон, поштові видатки тощо;
- укомплектування і ремонт офісних меблів;
- харчування та відрядження.
3. Утримання доріг ґмінних, в тому числі:
- утримання працівників та дорожника міського;
- доставка шутру і піску для консервації вулиць ґмінних;
- чищення вулиць, канав, стоків.
4. Видатки медично-громадського характеру:
- кошти санітарного нагляду;
- утримання лікаря міського;
- консервація міських криниць.
5. Видатки на соціальне забезпечення, зокрема, частка на утримання крайових лікарень. 
6. Безпека громадська:
- міська поліція: утримання працівників (сержант, три капрали, поліціянт)
- за постачання електроенергії для освітлення громадського та закупівлю ламп;
- кошти на утримання ракарні (?) [можливо це прототип нинішньої онколікарні – М. К.]  і винагороду ракаржа (?).
7. Інші видатки.
Ось яким був Болехів у 1930 р. зі свідчень його жителів:
«Будинки в Болехові були одноповерхові, оточені городами та обійстями, вулиці небруковані, курні, з деревами й рівчаками обабіч. До брами кожного обійстя вів місток. Автівок майже не було, зате – багато возів, у моду входили велосипеди. Ходили пішки.
У жодному будинку не було водопроводу. Водяні колонки – їх називали пумпами – стояли на подвір’ях або біля дороги.»16
Як бачимо, Болехів не дуже змінився за останні дев’яносто років. Щоправда, був час, коли місто називали «маленьким Китаєм» через велику кількість велосипедів. Хоча нині їх і поменшало, однак велосипеди не зникли остаточно з вулиць Болехова.

Джерела: 
1 Ludwik W. Ród Dragów-Sasów na Węgrzech i Rusi Halickiej. / Rocznik Polskiego Towarzystwa Heraldycznego. Т . 11. / Krakow, 1932. S. 77.
Dziennik Ustaw. Poz. 317. Nr. 35. S. 584. / Інтернет-ресурс: www.infor.pl/akt-prawny / 10 травня 2018 року.
Держархів Івано-Франківської обл. (ДАІФО), ф. 2, оп. 7, спр. 872, арк. 197.
Центральний державний історичний архів України, м. Львів, ф. 20, оп. XVI, спр, 3, арк. 41 зв-42.
ДАІФО, ф. 2, оп. 7, спр. 872, арк. 192.
Там само, ф. 2, оп. 7, спр. 872, арк. 191, 193.
Там само, ф. 2, оп. 7, спр. 872, арк. 192.
Там само, ф. 2, оп. 7, спр. 872, арк. 212.
Там само, ф. 2, оп. 7, спр. 872, арк. 258-258 зв.
10 Там само, ф. 2, оп. 7, спр. 872, арк. 214-215 зв.
11 Там само, ф. 2, оп. 7, спр. 872, арк. 225-226 зв.
12 Там само, ф. 2, оп. 7, спр. 872, арк. 223-224 зв.
13 Там само, ф. 2, оп. 7, спр. 872, арк. 227-228.
14 Там само, ф. 2, оп. 7, спр. 872, арк. 229-229 зв.
15 Там само, ф. 2, оп. 7, спр. 872, арк. 243 зв-245 зв.
16 Реньє А. Тоді в Болехові [Гебрейська одіссея]. / Івано-Франківськ, Дискурсус, 2017. /С. 18.
                                                                        
Статтю підготувала Марта Калапунь

Адміністративно-територіальний устрій Болехівщини (починаючи з 20-х років XX ст. і до нинішніх днів)

Вже так склалося, що ніщо не буває вічним, постійним і незмінним. Впродовж століть змінювалися кордони імперій і держав. Перебуваючи у сфері геополітичних інтересів, ці процеси зачепили й Галичину, не оминули вони й нашу Болехівщину. А тому...

0 Коментарів

Ми у соцмережах

Пошук на сайті

Випадкові новини

Музика єднає

Музика єднає

27 жов, 2023 0

Авторизація