10 лют, 2026 0 Коментарів 34 Перегляди

Юхман Роман Степанович (21.04.1987 - 30.01.2026)

Кожен новий день війни забирає у нас найкращих. Тих, хто був опорою для родини, надією для країни. Мужніх і чесних. Працьовитих і щирих. Тих, хто не зміг залишитися осторонь, коли Батьківщина покликала.

У цій війні гинуть не просто солдати — обриваються людські долі, нездійснені мрії, любов, плани на життя. І кожна така втрата — це біль, який не минає, це рана, що залишається назавжди.

Зима цього року особливо люта. Її холодні вітри принесли ще одну страшну звістку з фронту.
30 січня 2026 року, виконуючи бойове завдання, загинув солдат Збройних Сил України — Роман Степанович Юхман.

Роман народився 21 квітня 1987 року. Він був звичайною людиною з великим серцем і сильною душею. Закінчив навчання, здобув професію, створив сім’ю, разом із дружиною виховував двох донечок. Будував життя, плекав мрії, працював, жив для рідних. Але коли на українську землю прийшла війна — він не сховався за спинами інших. Він став на захист. Роман проходив службу у військовій частині А7015, був майстром обслуги самохідного артилерійського взводу самохідної артилерійської батареї самохідного артилерійського дивізіону. Він мужньо боронив українську землю, до останнього залишаючись вірним військовій присязі, побратимам і своєму народові.

Життя Захисника обірвалося внаслідок удару ворожого безпілотного літального апарата типу FPV в районі населеного пункту Миколайпілля Дружківської міської громади Краматорського району Донецької області. Війна забрала його раптово, безжально, не залишивши шансів.

Роман віддав найдорожче — своє життя — за свободу і незалежність України. Йому було лише 38 років…

Він міг ще жити. Бачити, як зростають його донечки. Тримати їх за руку, вести до школи, радіти першим успіхам, чекати онуків, будувати дім, садити дерева, робити ще так багато добрих справ. Але його життя обірвала проклята війна.

У глибокій скорботі залишилися дружина, двоє неповнолітніх донечок, мати, брати й сестри. Для них він був не лише воїном — а люблячим чоловіком, турботливим батьком, сином і братом, опорою та надією. Їхній біль неможливо виміряти словами. Бо немає страшнішої темряви, ніж та, що приходить у дім разом зі смертю найдорожчої людини.

Ми можемо нарікати на темряву, холод, втому. Але є родина, для якої світло згасло назавжди. Бо разом із Романом зупинилося ціле життя.

Цей день став чорною сторінкою для його сім’ї, для громади, для всієї України.

Війна закінчиться. Але для родин загиблих вона триватиме в серці завжди.

Його подвиг — безсмертний.

Його ім’я — навіки вписане в історію нашої боротьби.

🕯️ Вічна пам’ять Захиснику.

🖤 Світла пам’ять Романові Юхману.

Світлини із зустрічі Героя: https://bolekhiv-rada.gov.ua/news/main/17185-dodomu-na-vichnij-spochinok-povernuvsja-vidvazhnij-voyin-roman-juhman.html

Відеозапис зустрічі Героя: https://bolekhiv-rada.gov.ua/multimedia/video-gallery/17186-zustrich-zagiblogo-geroja-romana-juhmana.html

Світлини із прощання з Героєм: https://bolekhiv-rada.gov.ua/news/main/17187--naviki-v-stroju-bil-jakij-ne-mine.html

Відеозапис прощання з Героєм: https://bolekhiv-rada.gov.ua/multimedia/video-gallery/17189-proschannja-z-zagiblim-zahisnikom-romanom-juhmanom.html