Попрощалися з Героєм, який загинув на війні у боротьбі з окупантами

Болехівщина оплакує свого сина, загиблого у війні з російським окупантом – Героя України Миколу Іваніва.

Сьогодні, 10 червня, у скорботі та з молитвою на вустах мешканці Болехівської громади проводжали Героя в останню дорогу. Ще мабуть ніколи не було так велелюдно у Бубнищі. Представники районної та міської влади, військовослужбовці, бійці тероборони, побратими, рідні, друзі, односельчани, земляки, знайомі і незнайомі – всі прийшли попрощатися з Героєм, схилити коліно та помолитися за упокій душі вбитого захисника України… 

Микола Іванів без сумніву та страху, з розумінням свого громадянського обов'язку, з перших днів війни вступив до лав ЗСУ, щоб захистити рідну землю від жорстокого загарбника. Загинув 5 червня під час запеклих боїв під Ізюмом. Цього року Герою мало виповнитись 58 років... 

Війна залишила шрам на серці у дружини Любові, зодягнувши її у чорну хустину. Осиротіли діти Ольга та Руслан, вже не мають найдорожчого дідуся внуки Ростислав та Іван. Не підкладе своє плече загиблий воїн молодшому братові Петру… 

Зойки і плач родини, німа громада біля рідного дому та безмовні солдати у шеренгах біля двору – невимовне горе однієї родини ділили гуртом. Сльози лилися за ним і, напевно, за кожним бійцем, котрий віддав життя за Україну чи бореться за нашу Перемогу.  

Біля рідної хати бійця відбулася панахида. У своїй промові отець-декан Болехівського деканату УГКЦ Дмитро Павлик сказав зворушливі слова про Героя: «…Важка доля випала на долю України, бо споконвіків її діти борються за свою Батьківщину та несуть великі жертви… Сьогодні ворог знову нищить і шматує нашу країну, вбиває її дітей...  Священний обов’язок сина — захистити матір, воїна — захистити матір-Україну. І саме це зробив Микола, віддавши своє життя за кожного з нас, наш край, нашу свободу і незалежність. Він виконав заповідь Божу «Люби свого ближнього, як самого себе», щоб ми жили, народжували дітей, виховували їх гідними нащадками та жили у вільній, незалежній державі… Тож нехай Господь простить його гріхи і оселить його душу в Царстві Небесному».

Від імені загиблого Миколи Петровича відбулось його прощання з родиною, близькими і знайомими, сусідами, бойовими побратимами, односельчанами і всіма, кого він знав…

Відтак траурна процесія рушила до храму святої Параскеви УГКЦ. Відспівували Героя священники з Болехівського деканату, зокрема: отець-декан Болехівського деканату УГКЦ Дмитро Павлик, настоятель храму Святої Параскеви с.Бубнище о. Ігор Токар, настоятель храму Святого Димитрія с.Поляниця УГКЦ о. Михайло Дудар, настоятель храму Святих апостолів Петра і Павла с.Буковець о. Мирослав Чорний, настоятель храму Святої Параскеви м.Болехова о. Володимир Воробець, настоятель храму Введення в храм Пресвятої Богородиці с.Тисів ПЦУ о.Олександр Васютин, настоятель храму Святої Покрови с.Козаківка ПЦУ о.Петро Іванів, настоятель храму Вознесіння ГНІХ с.Гериня о. Руслан Андрусишин.

Поховали Героя на сільському кладовищі. Погребіння загиблого пройшло під автоматні залпи та звучання Державного Гімну України.

Його подвиг, як і подвиги усіх українських захисників буде викарбуваний в пам’яті наших майбутніх поколінь, описаний в книгах новітньої історії  української держави.

Ми поділяємо весь біль і сум від втрати Героя Миколи Іваніва з його рідними, близькими, друзями. Микола Петрович загинув обороняючи свою рідну землю, визволяючи український народ від російських окупантів.

Вічна пам`ять та Царство Небесне Герою Миколі Іваніву! 

Спочивай з Богом, український воїне!