Віддав життя за Україну та Янголом злетів у вись… Назавжди 26…

Клята війна безжально продовжує забирати найкращих дітей своєї країни та залишає у серцях рідних кровоточиві рани, які ніколи не загояться.

Коли розпочалась війна, мужній воїн Іван зробив так, як належить справжньому чоловікові – не побоявся, взяв в руки зброю та пішов захищати рідну землю, своїх рідних та всіх нас від російського терориста-загарбника. З ним до лав ЗСУ вступили ще два брати, та два швагри. Це сім’я справжніх патріотів. Іван розумів, що все інше – зачекає, що він потрібний своїй країні. У той же час у рідному селі Козаківка його чекала дружина, донечка та люблячі батьки… Та не знав воїн, що там на Луганщині зустріне його смерть. Вона обірвала життєві мрії та плани Івана. Він віддав своє життя захищаючи Україну, йому назавжди залишилось 26, а душа піднялась у вись де Янголи літають… 

Сьогодні до рідного дому загиблого Героя Івана Дяківа у невеликому с.Козаківка прийшли чимало людей: родина, друзі, однокласники, сусіди, односельчани, знайомі з навколишніх сіл, побратими по службі… Вони зібрались, щоб навіки попрощатись з воїном Небесної Сотні. 

Віддати свій священичий обов’язок згідно з християнськими традиціями та провести чин поховання з’їхались сьогодні і чимало священнослужителів різних конфесій. Вони відслужили панахиду за загиблим героєм біля рідного дому. З прощальним словом біля домовини з тілом Героя звернувся настоятель церкви Святого Івана Предтечі УГКЦ отець Мирослав Чорний. Він розповів про короткий життєвий шлях Героя. «Воїн-Герой Іван народився в с.Козаківка. Ще тоді в дитинстві виявилися найяскравіші риси його характеру. Хлопець був дисциплінованим, добрим, щирим, справедливим, мав хороше почуття гумору, добре серце, готовий був першим прийти на допомогу. Іван був активний у школі, мав високі здібності до навчання. Після закінчення школи, вступив до Стрийського професійного училища. Невдовзі одружився та став батьком. У 2017 році з братом Василем вступив до лав ЗСУ. Під час служби проявив себе відданим солдатом своєї країни. З ним завжди було спокійно. У 2022 році пішов захищати Україну». Від імені воїна Івана отець Мирослав попрощався з рідними: «Не плачте родино! Я вас не покидаю. Я назавжди залишатимусь у ваших серцях, у вашій пам’яті, з неба буду захищати вас та підтримувати, як Янгол воїн-охоронець. Вибачте рідні, що так засмутив вас, дякую тобі, мамо, за молитви, які ти промовляла за мене».

Панахиду за упокій отці завершили у храмі УГКЦ Святого Івана Предтечі. До місця вічного спочинку Героя провели під звуки похоронного оркестру з молитвою на вустах. Поховали Івана Дяківа з усіма почестями, які притаманні Герою. В честь звитяги, яку зробив Іван, пролунали трикратні постріли та Державний Гімн України. Державний прапор, який вкривав домовину передали дружині, як символ держави, якій вірно служив Іван.

Щирі співчуття рідним та близьким загиблого! Нехай Господь дасть вам сили пережити це горе! 

Вічна пам’ять, вдячність і слава загиблому Герою України! Це непоправне горе для всіх нас, адже країна продовжує втрачати найкращих своїх синів. Кожна втрата - це невимовний біль, який завдає болю душу... 

Герої не вмирають, вони назавжди залишаються в наших серцях. 

Вічна пам’ять і слава українському Герою Івану, який захищав Батьківщину та кожного з нас!