Рік без Героя… Пам’ятаємо Андрія Яценка

Сьогодні минає рік відтоді, як у бою за Україну загинув Андрій Яценко — мужній воїн, люблячий чоловік і батько, щирий друг і справжній патріот.

Андрій народився 30 липня 1988 року. Жив у селі Сліпчиці на Житомирщині, а з 2018 року — у Болехові, де разом із дружиною виховував сина. З перших днів повномасштабного вторгнення він добровільно став на захист Батьківщини, не вагаючись обравши шлях воїна.

На фронті Андрій був тим, на кого можна покластися: відкритий, щирий, завжди готовий прийти на допомогу. Побратими пам’ятають його як людину великого серця, відважного та стійкого воїна, який вірив у перемогу і світло навіть у найтемніші часи.

7 квітня 2025 року поблизу Івано-Дар’ївки на Донеччині, виконуючи бойове завдання, Андрій віддав своє життя за Україну. Довгі місяці рідні жили надією, чекали, вірили… Але Герой повернувся до нас у пам’яті — назавжди.

Він хотів жити. Мріяв про мирне небо, про майбутнє для своєї родини, для свого сина, для своєї країни…

Його мрії стали нашою відповідальністю.

У цей день просимо всіх згадати Андрія Яценка тихою молитвою, добрим словом і щирим спомином.

Запаліть свічку пам’яті. Помоліться за його душу. Підтримайте його родину.

Пам’ять про Героя — це не лише біль, це наша вдячність і наша сила.

Вічна слава Герою.

Вічна пам’ять.

Слава Україні