Рік без тебе… Пам’ятаємо Героя Андрія Юзьківа🖤🖤🖤

12 травня 2025 року минає рік, як Болехівська громада втратила свого захисника Юзьківа Андрія Сергійовича. Минає рік, як болить кожне слово, кожен спогад. Та найбільше болить — тиша, в якій він більше не озветься.

Ця дата стала для нас днем скорботи і нагадуванням про справжню мужність, відвагу та незламність духу нашого земляка. Андрій віддав своє життя за Україну, за свободу, за майбутнє кожного з нас. Його подвиг — це приклад справжнього патріотизму, який назавжди залишиться в наших серцях. Ми згадуємо хлопця не просто як воїна, а як щиру, світлу, справжню Людину. Він не хотів бути героєм. Хотів жити. Хотів обіймати маму, сміятись з друзями, кохати, будувати дім. Але обрав стояти між нами й ворогом. 

Андрій народився 15 вересня 2000 року в Болехові. Тут минули його щасливі дитячі роки, тут він навчався в ліцеї №1 «Академічний». У нього були мрії, плани на життя та майбутнє. 

Весною 2023 року став на захист України у складі зенітно-артилерійського взводу військової частини А1008. Його очі бачили війну, але душа залишилась чистою. Його руки тримали зброю, але серце тримало любов до рідної землі. Він пішов туди, де не кожен зважиться бути. І залишив нам найцінніше — свободу. Він міг жити — але вибрав боротися. І загинув, щоб жили ми.

Він виконав свій обов’язок до кінця — з честю і відданістю.

Війна забрала його життя поблизу села Велика Гомільша Чугуївського району Харківської області.

У скорботі залишилися мати, сестра, рідні, друзі, громада. Болить і досі. Та разом з болем — гордість. За те, яким він був. За те, заради чого віддав життя.

Вічна пам’ять тобі, Андрію.

Твій подвиг не буде забутий.

Ми схиляємо голови в жалобі, але водночас — з гордістю згадуємо того, хто не пожалів найціннішого заради інших. Герої не вмирають.