Уже рік в обіймах Господа… 🖤🖤

Час лікує душевні рани, але ніколи не вщухне біль від втрати вірного сина України, її Героя… Сьогодні, 3 лютого 2024 року, минають роковини смерті відважного воїна з Бубнища Андрія Федьківа.

Рік, який здавався вічністю, бо час зупинився, хоч ми продовжували дихати, говорити, кудись іти, щось робити... Рік чорної пустоти. Рік без надії дочекатися його повернення додому.... 

Він був життєрадісним, сміливим, допитливим, вихованим хлопцем. Ще стільки не встиг зробити у своєму житті... А ми не встигли сказати йому, як гордимося ним: був надійним сином і братом, вірним другом і побратимом, став Героєм.

Андрій Федьків народився 14 серпня 1994 року в Бубнищі. Життя малого Андрія проходило в рідному селі разом з батьками і молодшим братом Михайлом. Після закінчення школи працював на різних роботах. Допомагав батькам у вихованні молодшого сина. 

У 2014 році пішов служити за контрактом на три роки в АТО.  Коли почалася велика війна, при першій хвилі мобілізації, приєднався до лав ЗСУ добровольцем. Був старшим навідником обслуги артилерійського взводу артилерійської батареї артилерійського дивізіону бригадної артилерійської групи у військовій частині А1556. Чесно виконував всі накази командира. 

Андрій прагнув жити, любити, будував плани на майбутнє під незалежним, мирним небом України. Але озвірілий ворог відібрав його безцінне молоде життя… Хлопець загинув 3 лютого 2023 року внаслідок отримання вогнепального поранення, несумісного з життям, у районі м. Запоріжжя.

У роковини смерті схиляємо голови перед пам`яттю справжнього Героя Адрія Федьківа. Він назавжди залишиться прикладом незламності, сили духу, добра, самопожертви та патріотизму!

Вшануймо сьогодні світлу пам'ять про загиблого Героя хвилиною мовчання та згадаймо його душу в молитві. Пронесімо в своїх серцях щиру вдячність Герою!

Світла пам'ять! Царство Небесне! Низький уклін і вічна слава!