100-літній ювілей відсвяткувала жителька Болехова Катерина Гаврилів

11 серпня свій сотий день народження відзначила жінка-борець, активна учасниця повстанського руху Катерина Гаврилів, яка з юнацького віку присвятила життя боротьбі за самостійну та соборну Українську державу.

Привітали довгожительку із поважним ювілеєм міський голова Богдан Мельник, секретар Болехівської міської ради Ігор Герецький та заступниця міського голови Тетяна Лугова. 

«Катерино Олексіївно, Ви отримали від Всевишнього щедрий дар - ціле століття життя, яке прожили у боротьбі за Українську державу. На Вашому життєвому шляху траплялися усякі негаразди та труднощі, але Ви перемогли їх з гідністю, і нині дбаєте про розвиток нашої держави. Нехай Бог береже і благословляє Вас та подарує ще багато років життя», - привітав ювілярку міський голова Богдан Мельник.

За плідну, жертовну працю з утвердження національної ідеї в Україні, мужність, героїзм і силу духу, проявлені у буремні роки війни, повсякденну активну громадянську позицію та з нагоди 100-річчя від дня народження міський голова Богдан Мельник вручив жінці подяку, квіти та подарунок – українську вишиванку.

З різних куточків України завітали побажати ще довгих років життя та міцного здоров’я матері та бабусі її діти, внуки та правнуки. Катерина Олексіївна разом з чоловіком Михайлом, з яким прожили 56 років, виховала двох синів та доньку, стала бабусею для п’ятьох онуків, прабабусею для дванадцятьох правнуків та для двох - прапрабасусею. Для жінки вони найбільша гордість і радість, тішиться їхніми успіхами та здобутками, радо розповідає про кожного з них. 

Долучилися до вітань теплими словами найщиріших побажань, подарунками, піснями рідні, друзі й сусіди пані Катерини.

Дивлячись на цю життєрадісну, привітну жінку, важко повірити, що за її плечима вже сотня прожитих літ. На своєму віку пані Катерині довелося побачити все: і війну, і голод, і перемогу, пройти через сумні та радісні хвилини життя. Попри свій поважний вік, жінка добре почувається, має гарну пам’ять, люб’язно ділиться спогадами про своє нелегке життя. У пам’яті довгожительки до найменших подробиць збереглися події власного життя, історії Болехівщини та спогади про людей, які вже відійшли за межу вічності. Цікавиться подіями в світі і місті, на все має власну думку. Завжди активно бере участь у  патріотичному вихованні підростаючого покоління, є частим гостем на заходах, які проводить влада та громадські організації у місті. 

На запитання, у чому ж секрет її довголіття, Катерина Олексіївна відповіла: «Ніколи не жалілася на те, що мене щось болить, щось мені не під силу. Все життя в роботі, в постійному русі. І сьогодні, в свої 100 років, показую приклад для усіх інших - зберігаю бадьорість, силу духу та енергію!»

Шановна Катерино Олексіївно! Ви є очевидцем багатьох історичних подій минулого століття, носієм наших традицій та глибокої життєвої мудрості. Ви – взірець для усіх нас, Ваша доля – достойний приклад для наслідування молодому поколінню.

Виконавчий комітет Болехівської міської ради, депутатський корпус на чолі з міським головою Богданом Мельником та громада краю приєднуються до всіх привітань на Вашу адресу, дякують за все, що Ви зробили для нас! Дай Вам Бог здоров’я, благополуччя, родинного затишку, тепла, Божого благословення та ще багато світлих днів і щасливих років! 

Народилася Катерина Олексіївна в 1920 році в селі Труханів, що на Сколівщині, у сім’ї робітників. Разом з нею у сім’ї виховувалися четверо сестер. У 1936 році поїхала до своєї сестри у Варшаву. Тут за сприяння студентського братства і української інтелігенції проходить вишкіл та вступає в Організацію Українських Націоналістів. 30 червня 1941 року ОУН проголосила у Львові відновлення Української держави. Тоді ж п. Катерина повернулася на Україну, її направили в Стрийський окружний провід, де працювала машиністкою, референтом. Потім закінчила курси садівників, працювала в с.Конюхи.        

1942 року закінчила агрономічну школу в Підмихайлівцях, працювала інструктором з птахівництва і дрібного тваринництва у Чорткові. З 1942 року на Стрийщині переносила «штафети» (повідомлення) для членів підпілля і бійців УПА. У Сприні Старосамбірського райо­ну закінчила курси медсестер, там же пройшла вишкіл зі стрільби з нагана, гвинтівки, автомата. При обласному проводі ОУН відбула курси «Червоного хреста».

 Приймає псевдонім «Зелена», працює на Сколівщині, в Мединицькому районі,  тісно взаємодіє з бійцями УПА, робить щеплення, перев’язки раненим, передає інформацію. За нею полюють енкаведисти, але вона чітко виконувала правила конспірації. «Зелена» працює під керівництвом зверхників «Модести», а після її загибелі - з «Галичанкою».

Органи НКВД переслідують матір «Зеленої», хвору забирають в тюрму в Борислав. Включаються в підпільну боротьбу й сестри. Найстарша Анастасія пройшла вишкіл у Берлінському інституті, виконувала роботу в підпіллі, трагічно загинула від рук провокатора, Євдокія працювала при обласній лікарні. Парасковія розносила «штафети». У наймолодшої сестри Анни не склалося життя - її вивезли на роботу в Росію. 

Після 50 року Катерина Гаврилів працювала на різних роботах на   Стрийщині, Сколівщині, Болехівщині. Жила в дуже складних умовах. Були підозри, зради, але вона вистояла, не поступилася переконаннями. Незважаючи ні на що, пані Катерина боролася за ідею, за Українську державу та відстоювала свою непохитну позицію щодо національних інтересів України.