Сьогодні річниця смерті Героя нашої громади – Павлюка Степана Дмитровича🖤🖤🖤

Минув рік відтоді, як пішов у вічність Павлюк Степан Дмитрович — мужній захисник, люблячий батько, вірний син української землі.

Сумує вся Україна, болем огортається наша громада. Небо прийняло ще одного сина, а серця наповнилися тугою, яку не втамувати ані часом, ані словами. Цей біль — як відкрита рана, яка не загоюється.

Степан Дмитрович проходив службу курсантом у навчальній механізованій роті військової частини А1048. Та до військової справи він долучився значно раніше — ще під час проведення АТО мужньо захищав країну. Із початком повномасштабної війни двічі намагався вступити до лав ЗСУ, та через стан здоров’я отримував відмову. Але прагнення служити Україні не згасало — лише місяць перед смертю йому вдалося підписати контракт і знову стати до строю.

На жаль, доля розпорядилася інакше. Стан здоров’я різко погіршився, і 26 травня 2024 року серце Степана зупинилося внаслідок гострої серцево-судинної недостатності.

У рідному селі його пам’ятають щирим, світлим, добрим. Його поважали всі, хто знав. Людина з великим серцем, він завжди приходив на допомогу, вмів підтримати, надихнути, розрадити. Таким він залишиться в пам’яті своїх близьких.

Вдома його чекали — дружина, діти, мама, сестра, брат, племінники… Втрата стала тяжким ударом для рідних і для всієї громади, адже ми втратили не лише воїна, а й Людину з великої літери — люблячого батька, дбайливого сина, надійного товариша, щирого патріота.

Але його постать, його шлях і приклад житимуть у наших серцях. Його ім’я — назавжди вписане в історію нашої громади, нашої країни.

Світла пам’ять … Вічна слава і шана! Герої не вмирають.