На Болехівщині попрощалися з українським захисником, кулеметником 206-го батальйону територіальної оборони Іваном Прокіпчином

Іван був справжнім сином рідної України-неньки, який не вагаючись ставав на її захист у кожну важку для неї хвилину. Під час Революції Гідності він виборював право на Майдані за суверенний і європейський шлях нашої держави, за гідне і щасливе майбутнє її громадян. З 2014 року записався до лав Збройних Сил України, обороняв суверенітет та територіальну цілісність держави в зоні ООС, захищав від ворога Донецьку та Луганську область. Із з перших днів повномасштабного вторгнення російської федерації на територію нашої держави, Іван без вагань вступив до лав 206-го батальйону Київської територіальної оборони. Пізніше батальйон було передислоковано на південь і він разом зі своїми бойовими побратимами пішов захищати та забезпечувати оборону півдня України. Завжди, де б він не був, відважно боровся за свою державу і поклав своє життя за нашу свободу та незалежність.

Його життя обірвалося 25 серпня 2022 року на одному з найнебезпечніших напрямків фронту Херсонщини, де точилися важкі бої, де не вщухають ворожі обстріли, де земля просякнута кров’ю цвіту нації...Він бачив те, чого не бачили більшість з нас і надіємося, що завдяки нашим захисникам  ніколи не побачимо. 

Іванові Прокіпчину було лише 42…Він нещодавно одружився і разом з дружиною Галиною мав багато планів на життя, але клята війна перекреслила їх. Без батька залишився син Артем, без сина мати Ірина та батько Василь.

Односельчани згадують його як світлу та позитивну людину, з гарним почуттям гумору. Розповідають, що був скромним, стриманим та мудрим і водночас дуже хоробрим.

Його побратими кажуть, що Іван з позивним «Троян» був уособленням незламної мужності, професіоналізму та непохитної віри в перемогу, мав сталеву витримку та був славетним бійцем батальйону. «Іван був прекрасною людиною та відмінним кулеметником! Не пробачимо ворогові, помстимося і обов’язково переможемо! Бо ми — на своїй землі. Бо завжди за нічною темрявою настає світанок!», - запевняють побратими бійця.

Церемонія прощання була велелюдною. Провести останньою дорогою та віддати шану бійцю прийшли сотні односельчан, друзів, побратимів, жителів громади та навколишніх сіл і міст. Здавалося усі на мить стали однією великою родиною, яка переживала невимовне горе, ніхто не стримував сліз за полеглим бійцем і, напевно, за кожним воїном, котрий віддав життя за Україну.  

Біля батьківської хати воїна відбулася панахида. Від імені загиблого Івана настоятель храму Введення в храм Пресвятої Богородиці с.Тисів ПЦУ отець Олександр Васютин попрощався з родиною, близькими і знайомими, сусідами, бойовими побратимами і всіма, кого він знав…

Під тужливу мелодію військового оркестру колона рушила до церкви, де священники з Болехівського, Долинського та Вигодського деканатів ПЦУ  і УГКЦ провели чин відспівування.

…Під звуки автоматних черг та під «Ще не вмерла України» на сільському кладовищі рідні попрощалися з Іваном. 

Щирі співчуття рідним та безмежна вдячність батькам за сина, який ціною власного життя захищав нас і Україну.

Тепер Іван з небес захищатиме його рідних… дружину, яка не хотіла відпускати із своїх обіймів, страждальних матір та батька, …. усіх нас українців…

Царство небесне Тобі, Іване Васильовичу Прокіпчин. Спочивай з Богом у місці світлому, місці квітучому, де немає ні смутку, ні печалі…

Слава Україні! Героям слава! Слава Збройним Силам України!