4 грудня — свято Введення в храм Пресвятої Богородиці, яке належить до 12 найбільших церковних свят

Свята на честь Пресвятої Богородиці в нашому церковному календарі посідають перше місце після Господських. Головне завдання Богородичних празників показати велич, гідність і святість Пречистої Діви Марії, її роль у відкупленні людського роду та заохотити нас до її почитання та наслідування. Тому 4 грудня (21 листопада за старим стилем) Свята Церква святкує одне з марійських свят Введення в храм Пресвятої Богородиці.
Святе Євангеліє нічого не говорить про дане свято. Основою цього свята є Традиція Церкви і апокрифічне протоєвангеліє Якова, в якому описується дана подія. Звідси довідуємося, що батьки Пречистої Діви Марії святі Йоаким і Анна, будучи бездітними, дали обіцянку: як у них з'явиться дитина, то віддадуть її на службу Богові. Бог вислухав їхні молитви і дав їм донечку. Коли їй було три роки, батьки привели її до храму, де вона у дівстві проживала, служачи Богу. Тому на згадку про цю подію Церква встановила свято Введення в храм Пресвятої Богородиці. Дане свято належить до дванадцяти великих свят річного кола.
Свято Введення, насамперед, хоче розповісти нам про радісну жертву св. Йоакима й Анни, які привели свою, вимолену в Бога, донечку Марію до храму на службу Богу. У тропарі передсвяття Введення в храм Пресвятої Богородиці йдеться: «Анна сьогодні наперед звіщає всім радість, народивши плід несумісний зі смутком – єдину Вседіву. Сповняючи обітницю, вона сьогодні її радісно приводить у храм Господній, як дійсний храм Бога Слова і Матір чисту”. Як св. Йоаким і Анна, так і Марія є для нас прикладом радісної жертви і служби Богові.
Нехай приклад Марії і Її молитовне заступництво скріпляють нас у духовному житті, допомагають нам краще пізнавати Бога і Його любов, єднатися з Ним, відчувати Божу любов і Божу присутність у щоденному житті і таким чином ставати учасниками Його духовного храму – царства небесного, храму любові вже тут на землі і пізніше у вічності.