Сьогодні, 30 липня, в Україні відзначається Всесвітній день боротьби з торгівлею людьми

Цей день покликаний звернути увагу на глобальну проблему, важке становище жінок, чоловіків та дітей, які стали жертвами тяжкого злочину.

Україна є однією з перших країн Європи, яка у 1998 році встановила кримінальну відповідальність за торгівлю людьми (стаття 149 ККУ https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n942). Торгівля людьми – це форма сучасного рабства та порушення прав людини, яка не втрачає своєї актуальності й у XXI столітті для жодної країни світу.

На сьогодні для українців, в умовах воєнного стану, ризик потрапляння в ситуацію торгівлі людьми як всередині країни, так і за її межами став ще більшим. Багато громадян переїхали із зони бойових дій в інші регіони або за кордон та шукають нову роботу.

Якщо раніше поняття «торгівля людьми» охоплювало здебільшого сексуальне рабство, то сьогодні воно увібрало широкий спектр форм: від трудової експлуатації до нелегальної трансплантації органів.

Тому сьогодні кожному важливо знати, якщо щодо людини вчинялися наступні дії, - це ознаки торгівлі людьми:

забрали паспорт або інші документи;

позбавляли вільного пересування та спілкування з рідним;

пообіцяли добре оплачувану роботу (за кордоном чи в Україні), а потім не заплатили обіцяних грошей;

погрожували, били, ґвалтували, знущалися з людини або чинили психологічний тиск;

за допомогою фізичного чи психологічного насильства примушували виконувати роботу, якою особа не хотіла займатися;

примушували відпрацьовувати вигадані борги;

працю людини використовували, не виплативши повністю або частково обіцяної заробітної плати;

людина не мала можливості за власним бажанням кинути роботу;

примушували працювати понаднормово, при цьому реальні умови роботи були значно гірші, ніж обіцяли;

попри волю людини примушували жебракувати, здійснювати злочинну діяльність або використовували у збройному конфлікті та ін. схожі дії.

Жертвою торгівлі людьми може стати будь-хто, будь-яка людина, незалежно від статі, віку, соціального статусу, рівня освіти тощо. Однак, у першу чергу, до групи ризику можуть потрапити такі категорії, як:

безробітні люди працездатного віку;

жителі сільської місцевості;

люди, які мають низький рівень доходів;

особи, що працюють за кордоном нелегально;

особи, що нелегально виїжджають за кордон або нелегально в’їжджають та перебувають на території тієї чи іншої країни;

люди, що користуються послугами сайтів та застосунками знайомств або шукають посередництва для укладання фіктивних шлюбів;

особи, які працюють у сфері розваг;

особи, які раніше уже були жертвами торгівлі людьми;

діти, в тому числі – діти-сироти, бездоглядні діти або, позбавлені батьківського піклування тощо.