Адаптація ветеранів війни до мирного життя: помічник ветерана

До повномасштабного вторгнення рф в Україну в єдиному електронному державному реєстрі ветеранів війни налічувалося майже пів мільйона осіб [1]. В Україні після перемоги особливої уваги та турботи потребуватимуть щонайменше 1,5 млн наших співгромадян, які здобули досвід участі у воєнних діях. Очевидно, що так само в центрі пріоритетної опіки держави перебуватимуть і члени сімей ветеранів та сімей загиблих воїнів, а це додатково ще кілька мільйонів людей. За загальними підрахунками, після війни така цифра може сягнути 4 млн.
Адаптація ветеранів війни є складною та багатоаспектною проблемою, тому потребує комплексного підходу, а також співпраці між урядом, громадськістю та власне ветеранами. Зважаючи на велику кількість ветеранів, яка очікується після війни, державі дійсно важливо ретельно планувати і виконувати програми їх адаптації та соціалізації. Це допоможе зменшити можливі проблеми і забезпечити гідне та якісне життя ветеранів, а також їхніх сімей.
Розглянемо основні аспекти адаптації ветеранів.
Реабілітація та реадаптація. Фізична реабілітація та психологічна підтримка ветеранів є критично важливими. Ветерани повинні мати доступ до якісної медичної допомоги та психологічної реабілітації. Реадаптація також означає надання можливостей для навчання і здобуття навичок, що допоможе ветеранам знайти роботу та інтегруватися в суспільство.
Соціальні гарантії. Ветерани потребують різних видів підтримки, зокрема фінансової компенсації, медичної допомоги, освіти та житла. Чинне законодавство передбачає значний перелік гарантій щодо ветеранів війни. Проте такі гарантії не всім доступні на однаковому рівні. Військові й ветерани, які мешкають у великих містах, мають більший доступ до соціальних гарантій, аніж особи з маленьких громад. Тому важливо не лише надавати такі пільги та гарантії, але також робити їх доступними для всіх ветеранів, незалежно від місця проживання.
Житло. Проблема житла є вкрай важливою. На жаль, спроможності держави не зможуть задовольнити запит на житло для ветеранів ще багато років. Тому за допомогою створення принципово нового законодавства потрібно впровадити механізми та інструменти, які сприятимуть швидшому отриманню власного житла.
Соціальна підтримка сімей. Сім’ї можуть зазнавати стресу через втрати та інші проблеми. Психологічна та фінансова підтримка сімей є важливою складовою частиною процесу адаптації.
Суспільна свідомість і підтримка. Важливо сприяти позитивному ставленню до ветеранів в українському суспільстві, механізми інтеграції мають убезпечити від потенційної загрози стигматизації ветеранів. Інформаційні кампанії та освіта мають сприяти формуванню суспільної свідомості, спрямованої на підтримку ветеранів.
Професійна підготовка та зайнятість. Для ветеранів важливо мати можливість перекваліфікації та отримання нових навичок, які допоможуть їм знайти роботу після війни. Потрібно створити та запровадити програми підготовки фахівців та забезпечити доступ до оновленого ринку праці.
Пільги та соціальні гарантії повинні допомагати вирішувати наявні потреби і проблеми ветеранів і членів їхніх родин. За умови невиконання державою власних обов’язків, у суспільстві може виникнути напруга. Тому для держави критично необхідно підготувати і втілити комплексну програму соціалізації ветеранів, з широким вікном можливостей, а не утримання.
Другий рік повномасштабної війни дається взнаки. Ветерани та їхні родини, рідні й близькі загиблих – під ці категорії підпадає вже значна кількість українців. Біль втрати, спогади та інші прояви посттравматичного стану заважають відчувати життя повною мірою. Складний емоційний досвід потребує часу на осмислення й прийняття, а повернення до цивільного життя – значної підтримки рідних та суспільства. Тому процес має бути контрольованим, потрібно створити умови, щоб полегшити соціальну адаптацію ветеранів, допомогти їм знайти себе у мирному житті.
Спираючись на існуючий у країні попит та відомий закордонний досвід, виникла потреба у започаткуванні й розбудові на державному рівні нового сервісу з потужним соціальним функціоналом.
Міністерство у справах ветеранів України (далі Мінветеранів) уже зробило у цьому напрямі перші кроки. Розглянемо, які саме.

• Створено та впроваджено єдиний електронний державний реєстр ветеранів війни. Реєстр містить відомості про учасників бойових дій усіх категорій, осіб з інвалідністю внаслідок війни та родини загиблих.
• 1 липня 2023 р. у чотирьох регіонах України запустили пілотний проєкт «Інститут помічника ветерана». Згідно з проєктом, головне завдання помічника ветерана – надання всебічної допомоги українським захисникам і захисницям під час переходу їх від військової служби до цивільного життя, після повернення з фронту та служби додому. Помічник ветерана працюватиме в громаді. На одного помічника покладатиметься відповідальність за допомогу 100 ветеранським родинам.
• 10 жовтня 2023 р. на засіданні Кабінету Міністрів України ухвалено рішення про розширення проєкту «Інститут помічника ветерана» ще на шість регіонів. Також виділено 44,2 млн грн на реалізацію цього проєкту.

Основна ідея проєкту – різнопланова підтримка ветерана з боку уповноваженої людини, котра має розуміння і досвід вирішення всіх потреб та проблем ветерана після повернення його до мирного життя. Помічник ветерана має зустріти в громаді людину, яка повернулася з фронту. Приміром, це може бути такий самий побратим, який повернувся з фронту раніше, вже встиг адаптуватися в громаді, отримав відповідне навчання і працевлаштований як помічник ветерана.
Після розширення проєкту кількість посад помічників ветеранів збільшили з 400 до 550. Щоб охопити всіх, хто потребуватиме консультацій та підтримки, у перспективі кількість посад помічників ветеранів планують довести до 15 тисяч.
Згідно Постанови Кабінету Міністрів України [2], Вінницькій, Дніпропетровській, Закарпатській, Київській, Львівській, Миколаївській, Полтавській, Сумській, Харківській обласним та Київській міській державним (військовим) адміністраціям потрібно вжити заходів щодо реалізації експериментального проєкту та до 31 січня 2024 р. подати Мінветеранів інформацію про результати реалізації експериментального проєкту. А Мінветеранів протягом двох місяців після отримання інформації про результати реалізації експериментального проєкту має підготувати пропозиції щодо внесення змін до законодавчих актів з метою запровадження інституту помічника ветерана в системі переходу від військової служби до цивільного життя.
Основні обов’язки помічника ветерана:

• проведення моніторингу та визначення потреб ветерана, зокрема за допомогою цифрових інструментів Мінветеранів;
• інформування ветерана про програми підтримки;
• консультування щодо реалізації гарантій, пільг, прав, оформлення документів, отримання публічних послуг;
• налагодження комунікації між ветеранами та надавачами публічних послуг, опрацювання інформації про ступінь задоволеності якістю надання публічних послуг, формування пропозицій щодо удосконалення якості їх надання;
• формування пропозицій щодо удосконалення можливостей громади у задоволенні потреб ветеранів, активного залучення ветеранів до життя громади, використання їх потенціалу для розвитку регіону і суспільства в цілому.

Головне завдання представника громади, котрий виконуватиме функцію помічника ветерана, – всебічна допомога і сприяння захисникам та захисницям у повноцінній адаптації до мирного життя: від налагодження побуту й порозуміння в родині до працевлаштування, реалізації проєкту власного бізнесу, навчання новим навичкам, реабілітації та лікування, юридичного захисту. Також об’єктом професійної опіки помічника ветерана стануть і члени сімей ветеранів, сімей загиблих (померлих) ветеранів війни, сімей загиблих (померлих) захисників та захисниць України.
Першим, ознайомчим, кроком такого супроводу та подальших контактів ветерана і його помічника має стати зустріч визначеним представником об’єднаної територіальної громади (ОТГ) людини, яка повернулася з фронту, та прийом у громаді з метою початку саме індивідуальної взаємодії. Але навіть ще до цього важливого моменту помічник ветерана має обов’язково підготувати родину або ж те локальне середовище близьких людей, в яке потрапить захисник чи захисниця, для надання першочергової інформації, як родині варто правильно поводитися, як допомогти на своєму рівні й не зашкодити.
Вся комунікація помічника ветерана і робота з цільовою групою організовуватиметься за принципом «рівний – рівному». Адже таких помічників обиратимуть з-поміж самих ветеранів, які вже мають певний досвід повоєнної інтеграції, або з членів їхніх сімей, котрі вже випробували власні методи допомоги в адаптації, соціалізації своїх рідних, які повернулися з війни.
Передусім, у кожній територіальній громаді повинні розуміти, скільки людей і якого фаху з-поміж їхніх земляків демобілізують після завершення бойових дій. У громадах мають орієнтуватися, коли вони прибуватимуть, які проблеми демобілізованих осіб уже відомі та потребують належного реагування, зокрема і оперативного супроводу помічником ветерана. З першого дня повернення захисників та захисниць з фронту помічник ветерана має дбати про їх якісну інтеграцію в громади, родини, в економіку як на мікро-, так і макрорівнях, використовувати потенціал таких людей, що має далі зміцнюватися за лідерської участі ветеранського середовища.

Джерело: https://niss.gov.ua/news/komentari-ekspertiv/adaptatsiya-veteraniv-viyny-do-myrnoho-zhyttya-pomichnyk-veterana