«Сіра» зарплата: судова практика

Питання заробітної плати «в конверті» або, як це явище називається у правовій сфері — невиплати заробітної плати в повному обсязі — залишається під пильним контролем ревізорів ДПС України, інспекторів Держпраці та правоохоронних органів.

З одного боку, це є соціальною проблемою, оскільки, породжує ситуацію, за якої працівник повністю залежить від роботодавця. А з іншого боку, невиплата заробітної плати в повному обсязі є вимушеною економічною проблемою, оскільки загальне навантаження на фонд заробітної плати становить 41,5 % (дохід у вигляді заробітної плати в Україні оподатковується податком на доходи фізичних осіб за ставкою 18 %, військовим збором за ставкою 1,5 %, а роботодавець сплачує єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування за ставкою 22 %).

     Звісно, підприємці прагнуть зменшити розмір обов’язкових відрахувань шляхом зменшення тієї частини заробітної плати, яка підлягає оподаткуванню. Компанії з іноземними інвестиціями зазвичай не користуються такою схемою, чого не можна сказати про переважну більшість інших підприємств, які розглядають це як чудовий спосіб мінімізації фінансового навантаження та варіант ухилення від сплати податків, зборів та інших обов’язкових платежів. Тут не можна не сказати, що і серед працівників зустрічаються такі, які самі просять платити їм «неофіційно», аби уникнути відрахувань.

Судова практика, яка виникає із правовідносин, пов’язаних із виплатою заробітної плати «в конвертах», є різнонаправленою. Особливість даної категорії правовідносин полягає у тому, що за фактом виплати неофіційної заробітної плати для суб’єктів господарювання, які працевлаштовують осіб, але здійснюють виплату зарплати не в повному обсязі, настає фінансова, адміністративна та навіть кримінальна відповідальність. Факт виплати зарплати не в повному обсязі може послугувати підставою для проведення інспекційних перевірок ревізорами Держпраці, фактичних та документальних перевірок контролерами ДПС та навіть може стати приводом для зацікавленості правоохоронних органів. Крім того, проти такого роботодавця може бути поданий позов самим працівником про захист трудових прав.

      Категорія справ, пов’язаних із виплатою заробітної плати «у конвертах» є особливою, оскільки трудові правовідносини, які опосередковані «прихованим доходом» для особи, обумовлюють завідомо дискримінаційні умови для захисту та доказування, оскільки особа обмежена в засобах для цього. Суди ж навпаки, зазвичай користуються необмеженою дискрецією та відкидають ті чи інші докази, користуючись за певних обставин неможливістю особи надати інші. Тому позивачам слід бути вкрай уважними під час судового розгляду та реагувати відповідно до процесуальних норм на ту чи іншу відмову суду оцінювати ті чи інші докази.

Крім того, ми прогнозуємо, що ера зарплат у «конвертах» відходить у минуле. Держава поступово впроваджує механізми та заходи, які значно зменшать зацікавленість самих працівників у отриманні таких «позазвітних» коштів. Наразі це стосується оголошення кампанії з добровільного декларування фізичними особами їх активів (так званої податкової амністії) відповідно до Закону від 15 червня 2021 року № 1539-IX  «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо стимулювання детінізації доходів та підвищення податкової культури громадян шляхом запровадження одноразового (спеціального) добровільного декларування фізичними особами належних їм активів та сплати одноразового збору до бюджету», анонсованого Кабміном законопроекту щодо контролю за витратами громадян, довгоочікуваного старту міжнародного обміну інформацією та ін. Вважаємо, що прийдешні нововведення виключають будь-яку готовність осіб йти на «зарплатний» компроміс.