Знову болить душа і розривається серце… Знову втрата…

У розквіті сил і життя... Така ціна миру і волі, ціна наближення нашої перемоги! Лише добрі, щирі та теплі слова лунають з уст тих, хто знав Володимира Корпана. Він завжди був готовий прийти на допомогу, був вірним товаришем,  хорошим чоловіком та батьком. Звістка про його смерть ранила не одне людське серце. Герою України було лише 45…

Володимир Богданович Корпан народився 24 березня 1978 року в с. Тисові. Шкільні роки пройшли у Тисівській школі. Закінчив Стрийське професійно-технічне училище за спеціальністю «Слюсар по ремонту побутової техніки». Хоча був непридатним до військової служби, вперто сказав, що хоче і буде служити в армії. Так і сталося. Військову службу проходив у м.Богодухів Харківської області. Був розумним, добрим, справжнім патріотом своєї Батьківщини!

Після проходження військової служби працював у м.Києві, де і познайомився з майбутньою дружиною Наталією. Там же навчався в Академії муніципального управління. Одружився та виховували донечку, проживаючи з сім’єю у м.Василькові під Києвом. 

З 2014 року брав участь в антитерористичній операції в Сєвєродонецьку. Уже з перших днів повномасштабного російського вторгнення Володимир пішов до територіальної оборони Василькова. А вже незадовго був мобілізований до лав Збройних Сил України. Захищав нашу державу у складі взводу спеціального призначення військової частини ЗСУ. Був навідником відділення спеціального призначення. 

Військовий стояв за Україну та мав великі плани на майбутнє, на щасливе життя у незалежній Україні. Завжди заспокоював рідних, що все буде добре. Та, на жаль, не дочекався тих днів.

Життя хорошої людини, мужнього воїна, патріота України обірвалося 3 серпня 2023 року. Загинув під час виконання бойового розпорядження в районі села Веселе, Соледарської територіальної громади Бахмутського району Донецької області.

Без батька залишилася донечка, без надійної опори та підтримки – дружина, без сина – мати, без брата – дві сестри... Хоча впродовж останніх років Володимир разом із сім’єю проживали у м.Василькові на Київщині, його завжди вабили рідні краї, де пройшли дитинство та юність.  

Поховають Захисника України, справжнього патріота у рідному селі Тисові. Такою була його воля…

Неможливо підібрати слова, які могли б полегшити душевний біль від втрати дорогої людини рідних та близьких.

Сумуємо разом із вами, низько схиляємо голови у скорботі.

Вічна пам’ять і слава українському Воїну, який захищав Батьківщину та кожного з нас!