У лавах Небесного війська – болехівчанин Степан Яцях (Корпан)

Війна невблаганна. Щодня нова рана... Знайомі обличчя прямують у вічність... 

Найстрашніше, що відбувається під час війни - це те, що переживають рідні, чекаючи воїнів з пекла до рідного дому. Кожну годину, кожний день вони чекають повернення із війни синів, чоловіків, батьків, дідусів, братів... Але не завжди зустріч з ними така, як вони чекали… Не такою гіркою мала бути зустріч рідних з їхнім Героєм-захисником Степаном Яцяхом (Корпаном)… 

Степан залишив мирне життя, бо покликав обов’язок чоловіка, громадянина, воїна - боронити рідну землю від навали російських окупантів... Він не міг по-іншому, бо мав бойовий досвід, бо хто, як не він...

Але, на жаль, земне життя нашого 56-річного земляка завершилося у запеклому бою на фронті. Він боровся із ворогом з глибокою та непохитною вірою в Бога і в Батьківщину.

Сьогодні, 6 жовтня  2023 року, Болехівська громада провела останньою земною дорогою полеглого за Україну сержанта, жителя міста Степана Яцяха (Корпана).

Церемонія прощання з воїном Степаном розпочалася біля рідної домівки. Прощаючись від імені присутніх з Героєм, настоятель храму Святої Анни отець Дмитро Павлик у своїй промові зворушливо до сліз сказав про Героя: 

- У кожного з нас – своя земна дорога і свій час. Час народжуватися, час одружуватися і час помирати. Покійний Степан пішов на війну, щоб захищати нашу державу ще у 2014 році. Щоб російський чобіт не ступив на землю, по якій ходять його діти та маленька внучка, він пішов у саме пекло, на передову. …Лише нещодавно, перед храмовим святом Успіння Святої Анни, Степан був у храмі. Пожертвував на бруківку, яка облаштована біля церкви. Наче передчував, що більше не повернеться. Так і сталося, повернувся востаннє до рідного дому на щиті. Він не боявся смерті і виконав з честю свій обов’язок до останнього. Тож нехай Господь простить його гріхи і оселить його душу в Царстві Небесному, де немає ні смутку, ні печалі…, - наголосив отець.

Опісля чин поховання було продовжено у храмі Святої Анни на чолі з митрофорним протоієреєм о.Василем Дзяйлом. Співслужили отцю священники Болехівського та Долинського деканатів УГКЦ і ПЦУ.

Побратими, друзі, сусіди, знайомі та небайдужі люди з вдячністю та глибоким сумом схиляли голову, розділяючи біль втрати з рідними.

Під скорботну мелодію духовного оркестру востаннє провели  загиблого бійця вулицями рідного міста до місця вічного спочинку.  Опустили домовину з усіма військовими почестями - під звучання Державного Гімну України та трикратні постріли, як належить Герою.

Наостанок отець-декан Болехівського деканату УГКЦ, митрофорний протоієрей Василь Дзяйло закликав усіх пам’ятати про воїна Степана й молитися за упокоєння душі Героя та усіх українських воїнів, які поклали свої життя, захищаючи нас з вами. 

Війна забирає найкращих, тих, хто без вагань став на захист рідної землі. Ми не забудемо ніколи, як дорого коштує мирне небо над головою!

Усією громадою доземно вклоняємось та висловлюємо щирі співчуття родині з приводу важкої втрати.

Світлий спомин про справжнього патріота та захисника залишиться назавжди в наших серцях. 

Герої не вмирають!