Два роки невгамовного болю: пам’яті Героя Степана Павлюка

Минає два роки з того часу, як зупинилося серце українського воїна — Павлюка Степана Дмитровича.

Смуток і невимовний біль не полишають рідних і громаду, адже у вічність відійшов ще один відданий син України. Ця втрата — глибока рана, яка не гоїться з часом.

Степан Дмитрович народився 18 листопада 1971 року у селі Тисів. Його життєвий шлях був сповнений праці, служіння людям та любові до Батьківщини. Ще з 2014 року він став на захист України, пройшовши випробування війною під час АТО.

З початком повномасштабного вторгнення неодноразово прагнув повернутися до війська, однак через стан здоров’я отримував відмови. Та його рішучість перемогла — за місяць до смерті він підписав контракт і знову став до строю.

На жаль, під час служби здоров’я воїна різко погіршилося. 26 травня 2024 року його серце зупинилося внаслідок гострої серцево-судинної недостатності.

У пам’яті всіх, хто знав Степана, він залишиться добрим, щирим і сильним духом чоловіком, який до останнього подиху прагнув служити Україні.

Вдома на нього не дочекалися дружина, діти, мати та велика родина.

Минають роки, але біль втрати не вщухає. Світла пам’ять про нього житиме вічно.

Вічна пам’ять Герою.