16 бер, 2025 0 Коментарів 115 Переглядів

Скорботна зустріч: Ігор Юзьків повернувся додому навіки 🖤

Лише місяць тому Ігор Михайлович був у відпустці. Він встиг владнати всі справи, провідати рідних, провести незабутні дні з родиною, побувати з дітьми в місцях, куди так давно прагнули поїхати. Тоді здавалося, що попереду ще багато таких теплих митей, що буде ще не одна зустріч, ще не одне повернення додому.

Але чи знав він, що той візит стане останнім? Чи міг уявити, що повернеться назад уже не таким, яким поїхав, а вічністю, болем, пам’яттю?.. До дому, де його чекають діти, дружина, сестра, брат, племінники, уся родина. Чекають із надією, що ось-ось почують рідний голос, відчують теплі обійми. Але двері відчиняться не для життя – а для скорботи, що розірве серця і залишить у душах невимовну тугу…

Десятки мешканців міста прийшли, щоб віддати шану воїну. Скорботний кортеж з тілом загиблого Ігоря Юзьківа люди зустріли живим коридором на колінах. А дорогу, якою востаннє наш Герой повертався додому, якою уже ніколи не пройде, встелили лампадками.…

Траурну колону на перехресті вулиць Данила Галицького та Кобилянської молитовно зустріли парафіяни собору Святих жінок мироносиць з настоятелем храму, отцем-деканом Болехівського деканату ПЦУ Іваном Петрівим, отцем-деканом Болехівського деканату УГКЦ Василем Дзяйлом, священниками ПЦУ та УГКЦ громади.

Супроводжували кортеж до рідної домівки воїна представники влади, рідні, близькі, друзі, побратими, знайомі та жителі громади. Хтось плакав від болю, а хтось із вдячністю згадав…

Священнослужителі відслужили панахиду та спільно з присутніми помолилися за упокій душі полеглого воїна.

Звертаючись до присутніх, отець-декан Іван Петрів зазначив: «Сьогодні ми зібралися тут численно, об'єднані скорботою і вдячністю, щоб вшанувати пам’ять нашого спочилого брата, новоприставленого Ігоря. Він жив з вірою і надією, присвячуючи свої дні й сили боротьбі за мир, щоб ми могли жити у спокої. Він став на захист правди й миру, і віддав своє життя, щоб ворог не здійснив своїх планів. Сьогодні ми звертаємо свої молитви до Господа, просячи, щоб Він у Своїй безмежній милості прийняв душу Ігоря в оселі праведних, де немає ні скорботи, ні страждань, а лише вічний спокій та світло. Молімося за упокій його душі, щоб Господь дарував йому вічний мир у Своєму Царстві…»

Солдат, навідник механізованого відділення механізованого взводу механізованої роти механізованого батальйону Ігор Юзьків у нашій пам’яті та думках залишиться справнім Героєм, щирою і доброю людиною, мужнім, відважним воїном, який життя віддав за вільне майбутнє у незалежній, Богом благословенній Україні.

Висловлюємо щирі співчуття сімʼї, родині, близьким, побратимам та всім, хто знав нашого воїна. Нехай Господь допоможе пережити важку і непоправну втрату. Сумуємо і молимось разом з вами…