Рік світлої пам’яті Героя Романа Волосянчука

Сьогодні минає рік від дня, коли Україна втратила свого Захисника — Романа Юрійовича Волосянчука.

Рік болю. Рік спогадів. Рік невимовної туги за людиною, яка мала ще стільки планів, мрій і нездійснених задумів.

Роман народився 27 листопада 1990 року у селі Задарів на Тернопільщині. Його життєва дорога привела на Болехівщину, де він створив сім'ю, разом із дружиною Галиною виховував сина, працював і будував майбутнє. Та коли на українську землю прийшла війна, він без вагань став на захист Батьківщини.

12 квітня 2024 року Роман вступив до лав Збройних Сил України. Молодший сержант, командир гранатометного відділення механізованого батальйону, він мужньо виконував свій військовий обов'язок, залишаючись вірним присязі та Україні до останнього подиху.

11 липня 2025 року під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Шевченко на Донеччині зв'язок із Романом обірвався. Довгі дні надії та очікування змінилися страшною звісткою — Герой загинув, віддавши найдорожче за свободу й незалежність України.

Сьогодні ми згадуємо не лише воїна. Ми згадуємо люблячого чоловіка, турботливого батька, сина, брата, друга і побратима. Людину з добрим серцем, щирою усмішкою та незламним характером. Саме таким Роман назавжди залишиться у пам'яті тих, хто його знав і любив.

Низько схиляємо голови перед світлою пам'яттю Героя.

Його життя стало прикладом мужності, честі та самопожертви. Його подвиг назавжди вписаний у новітню історію України.

Світла пам'ять і вічна слава Герою Роману Волосянчуку.

 Герої не вмирають.

 Вони живуть у наших серцях, у нашій пам'яті, у вільній Україні, за яку віддали своє життя.