Пам’ять, що житиме вічно…💙💛

20 березня 2026 року в селі Козаківка відбулася подія, сповнена глибокого болю та безмежної вдячності — на території Козаківського ліцею імені Катерини-Мандрик Куйбіди урочисто відкрили меморіальну дошку загиблому Захиснику України Вікторові Юрійовичу Мельниковичу.

Це не просто дошка на стіні… Це — мовчазний символ великої любові до Батьківщини, мужності та ціни, яку платить Україна за свою свободу.

Віктор був уродженцем Козаківки, випускником цього ліцею. Тут починався його шлях — світлий, наполегливий, сповнений мрій. Він ріс лідером, завжди прагнув більшого, не боявся труднощів і впевнено йшов до мети. У навчанні — старанний, у житті — щирий і відкритий, серед друзів — веселий та надійний. А на передовій — відважний воїн, побратим, на якого можна було покластися в найважчі хвилини.

До присутніх звернулися заступник міського голови Ілона Калитин та в.о. директора ліцею Надія Марецька, наголосивши на важливості збереження пам’яті про Героїв, які творять історію України ціною власного життя.

Право відкрити меморіальну дошку надали найдорожчим — мамі та сестрі Віктора. 

Особливо щемливими стали слова побратима Максима — людини, яка була поруч із Віктором в останні хвилини його життя. У його голосі звучала правда війни і велика повага до друга. Він говорив про Віктора як про сильного командира, людину честі, яка завжди підтримувала, допомагала й ніколи не здавалася. Він завжди досягав результату, був наполегливим, відповідальним і водночас щирим та життєрадісним — умів підтримати, пожартувати й додати віри навіть у найважчі моменти. 

У цю мить біль втрати відчував кожен… Сльози, які неможливо стримати, і тиша, що говорить більше за слова.

Чин освячення провели місцеві священники — отець Петро Іванів, настоятель храму святої Покрови ПЦУ, та отець Мирослав Чорний, настоятель храму святого Івана Предтечі УГКЦ, благословивши місце пам’яті, яке відтепер стане святинею для всієї громади.

На відкритті були присутні рідні, близькі, побратими Віктора, представники місцевої влади, вчителі, учні ліцею та мешканці громади. Усі разом вони схилили голови в хвилині мовчання, вшановуючи того, хто віддав найдорожче — своє життя.

Сьогодні ім’я Віктора Мельниковича викарбуване не лише на меморіальній дошці — воно назавжди закарбоване у серцях людей.

І тепер, щодня проходячи повз, учні ліцею бачитимуть не просто ім’я… Вони бачитимуть приклад. Приклад сили, відваги, людяності. Приклад того, якою ціною виборюється свобода.

Герої не вмирають.

Вони живуть у пам’яті.

Вони живуть у кожному нашому кроці вперед.