22 вересня в Україні відзначається Національний день партизанської слави — день пам’яті та шани учасників підпільного і партизанського руху, які в роки Другої світової війни боролися проти нацистської окупації

Цю пам’ятну дату було встановлено Указом Президента України у 2001 році. Її мета — вшанувати мужність, стійкість і самовідданість людей, які в умовах окупації чинили опір ворогу, а також зберегти пам’ять про їхній внесок у боротьбу за визволення України.

У роки Другої світової війни на окупованих українських землях діяли численні підпільні організації, партизанські загони та групи опору. Їхні учасники здійснювали диверсії, поширювали інформацію, перешкоджали діяльності окупаційної адміністрації, допомагали військовополоненим і цивільному населенню, передавали розвідувальні відомості та брали участь у збройній боротьбі.

Особливо важливу роль у діяльності підпілля відігравали звичайні люди — робітники, селяни, інтелігенція, молодь, жінки й навіть діти. Ризикуючи власним життям і життям своїх близьких, вони допомагали тим, хто боровся з окупантами, та підтримували спротив.

Водночас історія підпільного і партизанського руху в Україні є складною та багатогранною. У різних регіонах діяли сили та організації з різними політичними цілями й баченням майбутнього України. Тому сьогодні важливо зберігати історичну пам’ять, спираючись на документальні свідчення, дослідження істориків і людські історії, не спрощуючи складних сторінок минулого.

Національний день партизанської слави — це передусім нагода вшанувати пам’ять загиблих та віддати належне людям, які в надзвичайно складних умовах чинили опір окупації.

Пам’ятаючи про події минулого, ми усвідомлюємо ціну свободи, незалежності та миру. Збереження правдивої історичної пам’яті є важливою відповідальністю сучасного покоління перед тими, хто жив і боровся до нас.

Вічна пам’ять загиблим. Шана живим. Пам’ятаємо подвиг тих, хто боровся за свободу України.