20 лютого - День Героїв Небесної Сотні

 

 

     У 1991 році Україна відновила незалежність. Але Російська Федерація не відмовилася від спроб повернути свій вплив на Україну. Через розмивання української національної ідентичності, маніпуляції навколо мови, гіперболізацію регіональних розбіжностей, заперечення права українців на відновлення національної пам’яті, фінансування та вербування українських політиків, впровадження своїх агентів у оборонні структури нашої країни. Тож Україна ще тривалий час перебувала в полі тоталітарної системи. Це сприяло перетворенню України на сателіта Росії та придушенню громадянських прав і свобод.

     Помаранчеву революцію спричинили масові брутальні фальсифікації під час голосування та підрахунку голосів на президентських виборах. Та революція засвідчила зародження та розвиток громадянського суспільства в Україні, його готовність обстоювати демократичні свободи та людську гідність, брати на себе відповідальність за власний вибір.

     21 листопада 2013 року, в дев’яту річницю Помаранчевої революції, зібрався Євромайдан. Ним розпочались події, відомі нині як Революція Гідності. Його основною метою було повернення України до європейського шляху розвитку, долучення держави до правового й економічного простору Європейського Союзу шляхом укладення угоди про асоціацію з ЄС, яку Віктор Янукович відмовився підписати.

     30 листопада вночі відбувся кривавий розгін майданівців. Від сутичок постраждало 112 активістів і 45 журналістів. Брутальні дії влади викликали потужний масовий спротив. Вже наступного дня, 1 грудня, на Народне віче зібралося вже понад мільйон учасників. 8 грудня на Бессарабській площі повалено пам’ятник Леніну.

     Протистояння учасників Революції Гідності та представників режиму Януковича тривало понад три місяці. За цей період середмістя столиці стало осередком масового спротиву громадян, що виступали проти чинної влади й антидержавницької політики, яку та провадила. Майданівці облаштували наметове містечко, пункти обігріву, медичні пункти, сцену, побудували барикади, організували загони самооборони тощо. Територія Євромайдану перетворилася на центр опору силовикам як важелям впливу чинної на той час влади.

     Сумний список Небесної Сотні почав складатися 22 січня 2014 року, коли від вогнепальних поранень під час сутичок у центрі столиці загинули активісти Майдану вірменин Сергій Нігоян та білорус Михайло Жизневський. Того ж дня в лісі під Києвом було знайдено тіло львів'янина Юрія Вербицького зі слідами тортур. До 18 лютого 2014 року вже налічувалося 9 загиблих. У період із 18 до 20 лютого загинуло та отримало травми та смертельні поранення найбільше протестувальників – 80 осіб: 20 – 18 лютого, 12 – 19 лютого, 48 – 20 лютого. Після 20 лютого – ще 20. Усі вони ввійшли до пантеону борців за незалежність України.

     20 лютого 2014 року стало не просто датою чергової офіційної події в календарі, а своєрідною точкою неповернення до пострадянської моделі відносин між владою та суспільством, до старих корупційних схем і також маркером протидії багатовекторності, тобто, власне кажучи, проросійської спрямованості, у зовнішньополітичному курсі. Адже за все це не просто стояли люди на Майдані, за це заплачено дуже велику ціну. Задля утвердження свободи та демократії Герої Небесної Сотні пожертвували собою й цим змінили перебіг історії нашої держави.

     21 лютого 2014 року на Майдані відбулося прощання із полеглими, названими Небесною Сотнею, під час якого пролунала українська пісня “Плине кача...”, що стала реквіємом майданівцям. За однією з версій, автором вислову “Небесна Сотня” є поетеса Тетяна Домашенко, яка під враженням подій написала вірш “Небесня Сотня воїнів Майдану” (21–22 лютого 2014).

     Небесна Сотня стала для всієї України не лише символом жертовності, героїзму та патріотизму, а й прикладом та джерелом натхнення для наших воїнів, які гідно захищають територіальну цілісність України на сході, утверджуючи право людини на вільне життя. Українці вибороли право на демократичний європейський розвиток держави і готові боротися за нього та очищення від тоталітарного минулого.

 

 

     Перші силові протистояння розпочалися 19 січня 2014 року на вулиці Михайла Грушевського. Майданівці, обурені ухваленням Верховною Радою “диктаторських” законів, які суттєво обмежували права громадян на протест, тоді вперше підпалили автомобільні шини і зробили димову завісу. Міліція застосувала помпові рушниці, водомети, світлошумові гранати, сльозогінний газ, травматичну зброю.

     22 січня смертельні вогнепальні поранення на вулиці Михайла Грушевського отримали вірменин Сергій Нігоян (с. Березнуватівка, Солонянський район, Дніпропетровська область, 20 років), білорус Михайло Жизневський (м. Гомель, Білорусь, 25 років) та українець Роман Сеник (с. Наконечне Друге, Яворівський район, Львівська область, 45 років). Іще одного учасника протестів, Юрія Вербицького (м. Львів, 50 років), викрали з лікарні, а через добу знайшли мертвим зі слідами катування у лісі під Києвом. Після травм, одержаних цього дня біля стадіону “Динамо”, 28 січня помер Олександр Бадера (м. Володимир-Волинський, Волинська область, 66 років).

     18 лютого – на той час, коли Верховна Рада України мала розглянути зміни до Конституції щодо обмеження повноважень Президента, штаб національного спротиву організував “мирний наступ” з Майдану до парламенту. Водночас на Парковій алеї збиралися прибічники Антимайдану. Епіцентром протистояння між  бійцями “Беркуту” і мітингувальниками став Маріїнський парк і Кріпосний провулок, через який могли відстати маніфестанти.

     На Кріпосному провулку того дня було вбито Володимира Кіщука, підприємця з Димера (с. Новгород, Розівський район, Запорізька область, 57 років), бійця 21-ї сотні Самооборони Майдану Сергія Шаповала (м. Київ, 44 роки), підприємця Ігоря Сердюка (м. Кременчук, Полтавська область, 44 роки), Сергія Дідича (с. Стрільче, Городенківський район, Івано-Франківська область, 44 роки), сотника Самооборони, голову осередку партії “Свобода” з Івано-Франківщини.

     У Маріїнському парку в цей час відбувалися зіткнення між учасниками Самооборони Майдану та бійцями внутрішніх військ і так званими тітушками. Там до смерті забили десятника 3-ї сотні Самооборони, 49-річного Андрія Корчака, будівельника зі Львівщини (м. Борислав). Боєць 15-ї сотні Самооборони Майдану охоронець Артем Мазур (м. Хмельницький, 26 років) отримав тяжкі рани, від яких помер у лікарні 3 березня 2014 року. 5 березня 2014 року унаслідок травм, одержаних 18 лютого, у лікарні обірвалося життя Василя Шеремета (смт. Ланчин, Надвірнянський район, Івано-Франківська область, 64 роки). За тиждень у морзі виявили тіло ще одного учасника “мирного наступу” – Віктора Прохорчука (смт. Володарськ-Волинський, Житомирська область, 35 років), який зник 18 (за іншими даними 19) лютого 2014 року.

     Цього ж дня на Трухановому острові в Києві знайшли тіло учасника Самооборони Майдану з Донеччини Володимира Наумова (с. Шевченко, Добропільський район, Донецька область, 43 роки), якого в ніч із 17 на 18 лютого затримали беркутівці.

     Тяжкі рани під час атаки “Беркута” і витіснення протестувальників до майдану Незалежності отримав офіцер ВМФ у відставці Іван Наконечний (м. Київ, 82 роки). Через три тижні, 7 березня 2014 року, він помер у лікарні від черепно-мозкової травми. Від травми помер у лікарні 11 квітня 2014 року 72-річний мешканець Києва Анатолій Нечипоренко (смт. Брусилів, Житомирська область), охоронець гаражного кооперативу.

     Приблизно о 16:20 війська “Беркуту” захопили верхню барикаду на вулиці Інститутській біля станції метро ”Хрещатик”. Люди потрапили у тисняву через надто вузький прохід барикади. Опісля того на ній знайшли мертвими Антоніну Дворянець (м. Чорнобиль, Київська область, 61 рік) та Зураба Хурцію (м. Сенакі, Грузія, 53 роки). В обох причина смерті – гостра серцева недостатність, ймовірно, спричинена тиснявою та стресом. Правдоподібно, що під час цих подій із житомирянином Яковом Зайком (с. Делятичі, Новогрудський район, Гродненська область, Білорусь, 73 роки), народним депутатом України І скликання, стався інфаркт. Він помер у районі станції метро “Театральна”, де не було зіткнень.

     Ближче до вечора військовослужбовці внутрішніх військ зайняли Український дім і розібрали барикаду на розі Хрещатика та Трьохсвятительської, а “Беркут” – майданчик біля Жовтневого палацу на вулиці Інститутській. Міліція через гучномовці оголосила початок “антитерористичної операції” і за підтримки двох бронетранспортерів силовики розпочали наступ з Європейської площі. На Майдані тоді перебувало до 20 тисяч осіб. Смертельні кульові поранення отримали підприємець і художник зі Жмеринки Валерій Брезденюк (с. Копайгород, Барський район, Вінницька область, 50 років), активіст IT-спільноти Майдану Сергій Бондарев (м. Краматорськ, Донецька область, 32 роки), волонтер Медичної служби Майдану, колишній міліціонер, Василь Прохорський (с. Щуча Гребля, Бахмацький район, Чернігівська область, 33 роки), студент Київського національного університету будівництва та архітектури Олександр Плеханов (м. Київ, 22 роки), який помер у 17-й міській лікарні через кілька годин.

     Під час бою за барикаду біля Будинку Федерації профспілок України вибух гранати поранив учасника Самооборони Майдану Олександра Капіноса – фермера із Тернопільщини (с. Дунаїв, Кременецький район, 29 років). Він помер у лікарні 19 лютого після чотиригодинної операції. Кульове поранення одержав інженер-автомеханік із Полтавщини Андрій Черненко (с. Слободо-Петрівка, Гребінківський район, 35 років), котрий помер того ж дня в лікарні № 17.

     Пізно ввечері мітингувальникам вдалося відбити атаку з боку Європейської площі. На Майдані було багато поранених, між яких ветеран війни в Афганістані, київський залізничник Віктор Орленко (с. Талалаївка, Ніжинський район, Чернігівська область, 52 роки). Після важкого поранення він тривалий час лікувався, однак помер у Києві 3 червня 2015 року. Від кульових поранень на барикаді біля Будинку Федерації профспілок України загинув киянин Володимир Кульчицький (64 роки). Вночі було смертельно поранено ветерана військово-морського флоту, майстра спорту киянина Віктора Швеця (58 років) і будівельника зі Львова Володимира Бойківа (59 років).

     Ближче до півночі на розі вулиць Великої Житомирської та Володимирської з’явилося угруповання тітушок. “Беркут” зробив чергову невдалу спробу захопити майдан Незалежності. На Великій Житомирській від вогнепального поранення загинув майстер декоративного садівництва Віталій Васільцов (с. Гаврилівці, Кам'янець-Подільський район, Хмельницька область, 36 років), який віз медикаменти для медпунктів, облаштованих у головному храмі Михайлівського Золотоверхого собору та у трапезній церкві Івана Богослова.

     Внаслідок зіткнень цього дня загинули 20 осіб. Близько 500 протестувальників було поранено.

    19 лютого вночі тривав штурм Майдану силовиками.

     Вогнепальне поранення в голову отримав майданівець, волинянин, який останні роки мешкав у Києві, Юрій Сидорчук (с. Дерно, Ківерцівський район, Волинська область, 53 роки). У комі його відвезли до лікарні. Він помер 28 червня 2014 року, так і не вийшовши з коми. На розі вулиць Великої Житомирської та Володимирської журналіст видання “Вести” В’ячеслав Веремій (м. Київ, 33 роки) намагався фотографувати з таксі натовп тітушок. Журналіста витягли з машини, побили палицями, а потім вистрілили в груди. Уранці він помер. Уночі спалахнула пожежа в Будинку Федерації профспілок України. У вогні отримав несумісні із життям травми член молодіжної дефлімпійської збірної України з боротьби Дмитро Максимов (м. Київ, 19 років). Після пожежі знайшли тіла Володимира Топія (м. Судова Вишня, Мостиський район, Львівська область, 58 років) та Олександра Клітинського (с. Чернелівці, Деражнянський район, Хмельницька область, 25 років), які загинули, допомагаючи евакуювати поранених зі шпиталю в Будинку профспілок. Іще один евакуйований поранений, що перебував у будівлі, Юрій Пасхалін (с. Носачів, Смілянський район, Черкаська область, 30 років), помер у лікарні. Барикаду на Хрещатику остаточно зруйнували, а від Будинку профспілок до монумента Незалежності простягалася вогняна барикада. Протестувальники підпалили намети між стелою Незалежності та консерваторією, щоб продовжити вогняну барикаду довкола Майдану.

     Зранку на Майдан постійно прибували люди, зокрема, автобуси зі Львова. Протестувальники змогли укріпити барикади. Сутички того дня були локальними.

     У цей же день у Хмельницькому під стінами управління СБУ отримала смертельне поранення в голову та груди учасниця місцевого Майдану, уродженка Донеччини Людмила Шеремет (м. Макіївка, Донецька область, 71 рік). Вона померла 22 лютого 2014 року в місцевій лікарні.

     20 лютого зранку пролунали перші постріли з боку силовиків. Розпочався перший прорив протестувальників. Смертельного поранення зазнали Олександр Балюк (с. Пилиповичі, Новоград-Волинський район, Житомирська область, 39 років), Георгій Арутюнян, який останні роки жив у Рівному (м. Батумі, Грузія, 50 років), фермер Богдан Вайда (м. Стебник, Львівська область, 48 років), будівельник із Київщини Ігор Пехенько (м. Київ, 43 роки), Віталій Смоленський (с. Фурманка, Уманський район, Черкаська область, 29 років), Максим Шимко (м. Вінниця, 33 роки), історик Богдан Сольчаник (м. Старий Самбір, Львівська область, 28 років) та підприємець Андрій Саєнко (м. Сміла, Черкаська область, 51 рік).

     Біля Жовтневого палацу смертельно поранили Віталія Коцюбу (с. Вороблячин, Яворівський район, Львівська область, 31 рік), підприємця Олексія Братушку (м. Суми, 38 років), машиніста-залізничника Богдана Ільківа (смт. Щирець, Пустомитівський район, Львівська область, 51 рік).

     Почалася друга хвиля наступу на вулиці Інститутській, під час якої смертельних вогнепальних поранень зазнали Василь Мойсей (с. Зубрець, Бучацький район, Тернопільська область, 21 рік), Василь Аксенин (с. Литячі, Заліщицький район, Тернопільська область, 52 роки), Іван Тарасюк (с. Залісоче, Ківерцівський район, Волинська область, 21 рік), Ігор Дмитрів (м. Калуш, Івано-Франківська область, 30 років). Куля поцілила також у будівельника зі Львова Андрія Дигдаловича (с. Сокільники, Пустомитівський район, Львівська область, 40 років), який намагався допомогти пораненому Ігореві Дмитріву. Зранку також загинули 31 майданівець: Назар Войтович (с. Травневе, Збаразький район, Тернопільська область, 17 років), Іван Бльок (м. Городок, Львівська область, 40 років), Сергій Байдовський (м. Нововолинськ, Волинська область, 23 роки), Андрій Мовчан (с. Великі Осняки, Чернігівська область, 34 роки), Сергій Кемський (м. Керч, 32 роки), Микола Дзявульський (с. Чагерне, Ємельянівський район, Красноярський край, Росія, 55 років), Валерій Опанасюк (м. Рівне, 42 роки), Анатолій Корнєєв (с. Цвіклівці, Кам'янець-Подільський район, Хмельницька область, 53 роки), Сергій Бондарчук (с. Губин,  Старокостянтинівський район, Хмельницька область, 52 роки), Ігор Костенко (с. Зубрець, Збаразький район, Тернопільська область, 23 роки), Олександр Щербанюк (с. Котелево, Новоселицький район, Чернівецька область, 46 років), Едуард Гриневич (с. Деревок, Любешівський район, Волинська область, 28 років), Олег Ушневич (м. Дрогобич, Львівська область, 31 рік), Анатолій Жаловага (м. Дубляни, Жовківський район, Львівська область, 33 роки), Володимир Жеребний (с. Вишня, Городоцький район, Львівська область, 28 років), Роман Варениця (с. Старий Яр, Яворівський район, Львівська область, 35 років), Роман Точин (м. Ходорів, Жидачівський район, Львівська область, 43 роки), Юрій Паращук (м. Тальне, Черкаська область, 47 років), Ігор Ткачук (м. Знам'янськ, Калінінградська область, Росія, жив у с. Велика Кам'янка, Коломийський район, Івано-Франківська область, 38 років), Володимир Зубенко (м. Харків, 22 роки), Іван Пантелєєв (с. Дмитрівка, Ясинуватський район, Донецька область, 32 роки), Устим Голоднюк (м. Збараж, Тернопільська область, 19 років), Роман Гурик (м. Івано-Франківськ, 19 років), Євген Котляр (м. Харків, 33 роки), Микола Паньків (с. Липники, Львівська область, 39 років), Олександр Царьок (с. Калинівка, Васильківський район, Київська область, 55 років), Володимир Чаплінський (м. Обухів, Київська область, 44 роки), Йосип Шілінг (с. Вороблевичи, Дрогобицький район, Львівська область, 61 рік), Віктор Чміленко (м. Бобринець, Кіровоградська область, 52 роки), Олександр Храпаченко (м. Рівне, 26 років), Леонід Полянський (м. Жмеринка, Вінницька область, 38 років). Ввечері куля влучила у киянина Володимира Мельнічука (39 років), який стояв біля входу в Жовтневий палац.

     Так, загалом 20 лютого загинули та отримали смертельні поранення 48 осіб.

     З боку силовиків за всі дні протистоянь загинуло 17 осіб.

     Вночі Верховна Рада України ухвалила постанову про засудження насильства в країні та заборонила проведення антитерористичної операції з використанням будь-яких різновидів зброї та спеціальних засобів проти громадян України.

     22 лютого стало відомо про втечу до Росії Віктора Януковича та його найближчого оточення. Того ж дня Верховна Рада України ухвалила постанову “Про самоусунення Президента України від виконання конституційних повноважень”. Позачергові вибори Президента України призначили на 25 травня 2014 року. Виконувачем обов’язків Президента та Головою Верховної Ради став Олександр Турчинов.

     25 лютого від отриманих під час Революції Гідності травм помер Ігор Бачинський       (м. Боярка, Київська область, 30 років).

     13 березня у Донецьку після мітингу “За єдину Україну” вбили учасника Революції Гідності Дмитра Чернявського (с. Хромове, Бахмутський район, Донецька область, 22 роки).

     До Небесної Сотні віднесено також загиблих від учасників проросійсько-сепаратистських угруповань на Донеччині – Володимира Рибака (м. Горлівка, Донецька область, 42 роки), Юрія Поправку (с. Морозівка, Баришівський район, Київська область, 18 років), Юрія Дяковського (м. Стрий, Львівська область, 25 років), викрадених 17 квітня 2014 року. Їхні тіла знайшли 19, 22 та 28 квітня 2014 року відповідно.

     Окрім цього, Героями Небесної Сотні є Павло Мазуренко (м. Любар, Житомирська область, 42 роки), якого 18 грудня 2013 року побили силовики через те, що, на їх думку, він бере участь в Євромайдані; Тарас Слободян (м. Тернопіль, 31 рік), який приїздив на Майдан, а у грудні зник, його понівечене вибухом тіло знайшли на Сумщині; Віктор Хомяк (с. Голишів, Волинська область, 55 років), чиє тіло знайшли зі слідами катувань на каркасі металевої ялинки (“Йолки”) на майдані Незалежності; Сергій Синенко (с. Володимирівське, Запорізька область, 35 років), учасник Автомайданів Запоріжжя та Дніпропетровська (тепер – Дніпро), якого живцем спалили в автомобілі 13 лютого 2014 року; учасник Волинської сотні Самооборони Іван Городнюк (м. Березне, Рівненська область, 29 років), якого побили 19 лютого і помер 20 лютого; Віктор Чернець (с. Подібна, Маньківський район, Черкаська область, 36 років) – 19 лютого його збила машина на трасі Одеса–Київ, коли він разом з іншими активістами намагався перекрити дорогу до Києва машинам із тітушками та силовиками; Андрій Цепун (м. Київ, 35 років), котрого 20 лютого під час блокування в’їзду до столиці жорстоко побили, він помер від черепно-мозкової травми; Максим Горошишин (с. Басань, Пологівський район, Запорізька область, 24 роки), який 23 лютого помер від травм, одержаних 19 лютого; Олександр Подригун (с. Залужжя, Білогірський район, Хмельницька область, 42 роки), якого 21 лютого знайшли з важкими травмами голови, що й стали причиною його смерті 23 лютого; волонтерка Ольга Бура (с. Ріпнів, Буський район, Львівська область, 27 років), яка померла 10 березня через рану, отриману на Майдані; Петро Гаджа (м. Рахів, Закарпатська область, 47 років), який помер у лікарні у березні 2014 року через опіки бронхів і легенів унаслідок застосування силовиками отруйного газу біля Верховної Ради; Богдан Калиняк (м. Коломия, Івано-Франківська область, 52 роки) у січні потрапив під струмінь водомету на вулиці Михайла Грушевського, після чого захворів і помер у лікарні; Давид Кіпіані (м. Тбілісі, Грузія, 33 роки), який брав активну участь у подіях 20 лютого, а в ніч на 21 лютого помер через серцевий напад; Михайло Костишин (с. Нижній Струтинь, Рожнятівський район, Івано-Франківська область, 42 роки) помер 26 лютого від травм, отриманих на Майдані; Дмитро Пагор (с. Хропотова, Чемеровецький район, Хмельницька область, 21 рік), який помер від вогнепального поранення біля будівлі  СБУ у Хмельницькому; Андрій Позняк (с. Борівка, Макарівський район, Київська область, 25 років), якого зі смертельним вогнепальним пораненням у голову знайшли в центрі Києва 3 березня 2014 року; Василь Сергієнко (м. Корсунь-Шевченківський, Черкаська область, 57 років), закатованого в лісі під Корсунем-Шевченківським 4 квітня 2014 року.

     За громадянську мужність, патріотизм, героїчне обстоювання конституційних засад демократії, прав і свобод людини, самовіддане служіння Українському народу, виявлені під час Революції Гідності, Указом Президента України № 890 від 21 листопада 2014 року стам загиблим на Майдані громадянам присвоєно звання “Герой України” з удостоєнням ордена “Золота Зірка”.

     П’ятьом патріотам із числа Героїв Небесної Сотні – Олександру Бадері, Юрію Дяковському, Юрію Поправці, Володимиру Рибаку та Дмитру Чернявському звання “Герой України” посмертно присвоєно Указом Президента України № 94 від 20 лютого 2015 року.

     У 2014 році Президент України заснував державну нагороду “Орден Героїв Небесної Сотні” (Указ № 844 від 3 листопада 2014 року). Його лицарями стали білорус Михайло Жизневський, грузини Давид Кіпіані та Зураб Хурція, українець Тарас Більчук.