Янишин Богдан Зеновійович (26.11.1991 - 08.07.2022)

Янишин Богдан Зеновійович народився 26 листопада 1991 року в місті  Болехові. У сім’ї було троє хлопців. Богдан був наймолодший. У 1998 році пішов до 1-го класу Болехівської ЗОШ №2. Навчався непогано, відзначався старанністю і відповідальністю. Вчителі дуже хвалили його за зразкову поведінку. 

 
У 2009 році закінчив школу і поступив у вище професійне училище №7 у м.Калуш, де здобув професію електрозварника ручного зварювання. У 2010 році був призваний на строкову військову службу. Її проходив  у м. Десна Чернігівської області, де займав посаду навідника-оператора БМП-2, заступника командира відділення.18 жовтня 2011 року був демобілізований у запас.     

  
У квітні 2014 року отримав повістку, відтак потрапив у навчальний центр «Десна». А вже 28 січня 2015 року хлопця відправили в м. Артемівськ, де базувалася на той час 30-а механізована бригада. Потім виконував військовий обов’язок у  в с. Троїцьке. 28 березня 2016 року був звільнений у запас.

За участь в АТО був нагороджений медаллю «Учасник АТО». Від Івано-Франківської облдержадміністрації отримав медаль «За бойову звитягу». А медаль «За службу державі» бійцю вручили за те, що на блокпосту затримав велику вантажівку, яка везла допомогу сепаратистам.

У 2020 році одружився. Оскільки дружина Христина проживала в Німеччині і там навчалася, то планував туди переїхати. Богдан почав виробляти документи на виїзд до Німеччини. До 2022 року їздив на заробітки в Чехію. На початку лютого 2022 року документи були готові і Богдан планував поїхати до Німеччини в кінці лютого 2022 року. Не судилося, бо росія напала на Україну 24 лютого 2022 року. 
З перших днів повномасштабної війни пішов захищати рідну землю вдруге, бо розумів, що має досвід і треба захистити батька, дружину, рідних, кожного з нас. 

Служив у військовій частині А3719. Був командиром розвідувальної роти в Миколаївській області.

У ніч на 8 липня 2022 року Богдан і ще троє побратимів пішли в розвідку поблизу с. Широке Баштанського району Миколаївської області. Коли поверталися із завдання, попали на розтяжку. Богдан і ще один побратим загинули.

Богдан був турботливим сином, люблячим чоловіком, вірним другом, щирим українцем. Він хотів, щоб ніхто ніколи з українців не жив в окопах, мріяв домогтися справедливого суду для тих, хто винен у смерті, каліцтвах та інших злочинах проти нашого народу… 

Останній спочинок Герой знайшов у рідному Болехові на кладовищі на вулиці Довжанській. 

Посмертно був нагороджений орденом ІІІ-ступеня «За мужність».