Мицак Мирон Васильович (30.08.1994 - 06.11.2022)
Народився 30 серпня 1994 року в Болехові у звичайній сім’ї. Батько, Мицак Василь Михайлович, був столяром, мати, Мицак Наталія Богданівна, - домогосподаркою.
Мирон зростав у багатодітній сім’ї з молодшою сестрою Мартою і молодшим братом Олександром. З малих літ був дуже допитливою дитиною. Навчався у Болехівській ЗОШ I-III ступенів №1. Завжди допомагав мамі і татові у господарстві, чим давав приклад молодшим сестрі і брату. Навчаючись у школі, хлопець надавав перевагу вивченню гуманітарних предметів, з яких найбільше любив історію. У вільний від навчання час любив ходити на спортивний майданчик і ганяти з хлопцями футбол.
Після закінчення семи шкільних класів поступив у Прикарпатський лісогосподарський коледж на ліцейне відділення, де провчився два роки. Відтак продовжив навчання у цьому закладі, обравши факультет «Лісове господарство». У 2014 році закінчив коледж та став молодшим спеціалістом у галузі лісового господарства.
У травні 2015-го року був призваний на строкову службу до ЗСУ в артилерійські війська. Присягнувши на вірність Батьківщині, відслужив 18 місяців у с. Дівички Бориспільського району Київської області та був звільнений у запас.
З 2016 року до 2022 року Мирон шукав себе у різних сферах, працював різнопрофільним майстром на будівництві як в Україні, так і за кордоном.
На початку повномасштабного вторгнення Мирон пішов на війну добровольцем: з’явився у Долинський центр комплектування та соціальної підтримки та отримав повістку. Після розподілу був направлений у 10 окрему гірсько-штурмову бригаду, яка дислокувалася в Донецькій області. Був кулеметником стрілецького відділення стрілецького батальйону.
Мирон (позивний «Лисий») пішов на війну, щоб захистити молодших, не дати їм побачити усі жахіття війни. Друзям і близьким казав: «Я присягу давав, а у вас - діти і сім’ї ». Він безмежно любив свою країну та наближав її перемогу зі зброєю в руках на найгарячіших точках фронту.
Під час ротації з нуля в найближчий тил хлопець не забував про рідних і друзів, при першій можливості завжди телефонував, щоб поспілкуватися, а інколи і побачити близьких.
Разом з побратимами організував збір коштів на придбання тепловізора. Але, на жаль, не дочекався того дня, щоб його отримати…Бойові друзі одержали опричний пристрій після смерті Мирона.
Життя молодого бійця обірвалося 6 листопада 2022 року поблизу населеного пункту Яковлівка Бахмутського району Донецької області в результаті ракетно-артилерійського обстрілу та поранень, несумісних з життям.
Молодий, завзятий, веселий, усміхнений…Тепер йому назавжди 28…
Він віддав найдорожче - своє життя, щоб наші діти зростали під мирним небом.
Поховали Героя у рідному Болехові на міському кладовищі.
Указом Президента України від 10 травня 2023 року № 269 посмертно нагороджено орденом “За мужність” ІІІ ступеня.
Посмертно нагороджено медаллю Івано-Франківської обласної ради "Лицар бойового чину".
Відеоролик зустріч Героя Мицака Мирона Васильовича https://youtu.be/EYq-NFYt_qM
Фото зустріч Героя Мицака Мирона Васильовича https://www.facebook.com/100068974097396/posts/pfbid03iiWsRset76BoFDgi9T6ErGXqELCNEnYG2KM8J68FGZCeEi1JPneeFdBCSAdjTLPl/?
Відеоролик прощання з Героєм Мицаком Мироном Васильовичем https://youtu.be/Y-8Y7zNN0RI
Фото прощання з Героєм Мицаком Мироном Васильовичем https://bolekhiv-rada.gov.ua/news/compassion/9927-bolehivschina-poproschalasja-z-geroyem-zahisnikom-ta-virnim-sinom-mironom-micakom.html
0 Коментарів