Відкрили меморіальні дошки ще чотирьом випускникам закладу

Сьогодні на території Болехівського ліцею №1 «Академічний» відбулася глибоко зворушлива й водночас болісна подія — відкриття меморіальних дощок ще чотирьом випускникам закладу, які віддали своє життя, захищаючи Україну від російських загарбників.

Пам’ятні знаки встановили на честь мужніх воїнів — Юзьківа Андрія Сергійовича, Бодлака Євгена Мирославовича, Міги Олега Ігоровича та Романюка Ярослава Володимировича, для яких ліцей був не просто місцем навчання, а частиною їхнього життя, юності та становлення.

У цей день подвір’я ліцею наповнилося особливою тишею — тишею пам’яті, болю і вдячності. Вшанувати світлу пам’ять Героїв зібралися їхні рідні, учні та вчителі, представники місцевої влади й духовенства. Найближчі люди загиблих Захисників мали честь відкрити меморіальні дошки — і в цю мить не було слів, які могли б передати глибину їхнього болю й гордості.

Міський голова Іван Яцинин у своєму виступі наголосив, що ці меморіальні дошки — це не просто плита і викарбувані імена. Це жива пам’ять про подвиг, про незламність духу, про любов до Батьківщини, яка виявилася сильнішою за страх і біль. Це приклад для майбутніх поколінь — як жити, боротися і любити свою землю.

Священники Іван Петрів та Василь Дзяйло провели поминальний молебень і освятили меморіальні дошки, благословивши місце, яке відтепер стане святинею для всієї ліцейної родини.

Особливо щемливою стала пісня, коли маленькі ліцеїсти звернулися до світу з простими, але такими сильними словами: «Будь ласка, зупиніть війну…». У їхньому виконанні ці слова прозвучали як молитва, як крик душі, як надія на мир, яку так прагне кожне українське серце.

Від освітянської родини прозвучали слова глибокої вдячності матерям, які виховали справжніх патріотів — синів, які віддали найдорожче заради України. Їхня жертовність назавжди залишиться у серцях людей як символ найвищої любові.

Присутні схилили голови у хвилині мовчання, вшановуючи не лише цих воїнів, а й усіх, хто віддав своє життя за свободу, незалежність і територіальну цілісність України.

Відтепер меморіальні дошки на стінах ліцею стануть не лише знаком пам’яті, а й щоденним нагадуванням про ціну нашої свободи. Вони мовчки говоритимуть до кожного, хто проходитиме повз: про мужність, про біль втрат і про незламну віру в мирне майбутнє.

Їхні імена житимуть у віках.

Їхній подвиг — у наших серцях.

Герої не вмирають