Ткач Василь Ярославович (30.01.1992 - 05.05.2025)

Серце крається від горя, душу пронизує туга. Війна безжально забрала життя вірного сина України, який з перших днів повномасштабної війни і до останнього подиху боронив нашу землю, наш дім, наше майбутнє. У ньому жило незламне українське серце, що билося за свободу і правду.

Молодий, сильний, сповнений надій на життя, він міг будувати плани, творити майбутнє — але обрав шлях воїна, ставши на захист рідної землі.

У свої 33 роки він пройшов справжнє пекло війни — бачив те, чого не повинна бачити жодна людина. Але мужньо стояв до кінця, до останнього подиху — за нас, за Україну. Служив командиром стрілецького відділення стрілецького взводу стрілецької роти військової частини А7166. 

5 травня 2025 року, під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Малинівка Пологівського району Запорізької області, він отримав поранення, несумісне з життям…

Його серце зупинилося на полі бою — заради нашого спокою, заради майбутнього України.
Не дочекалися повернення брата додому сестри …

Болехівська громада у жалобі. Щирі співчуття родині, друзям, побратимам.

Вічна пам’ять і шана Герою!
Схиляємо голови у скорботі. Герої не вмирають…