Герой Василь Ткач повернувся додому назавжди… На щиті 🖤

Сьогодні тиша гірського села Бубнище наповнена сльозами та болем. Дорогою, якою колись він ішов до школи, біг назустріч життю — повернувся Захисник Василь Ткач. Повернувся не зі щитом, а на щиті…

Односельчани зустріли свого Героя на колінах зі схиленими головами, сльозами на очах, щирою молитвою. Його останній шлях до рідного дому був устелений  квітами вздовж усієї дороги рідним селом. 

Священники відправили панахиду біля рідного дому Василя. Декан Болехівського деканату УГКЦ о.Василь Дзяйло у промові до присутніх зворушливими словами закликав віддати шану воїну: "Кожна втрата солдата є маленькою поразкою для України. Незалежність дорого коштує, але її заслуговує лише той народ, який готовий її боронити. Дешевим є рабство. Дорогу ціну складають українські сини там, на сході нашої держави, щоб ми могли жити, святкувати Великдень у рідних домівках з нашими родинами.

Закликаю кожного — знайдіть час і прийдіть завтра, щоб помолитися за Героя Василя, вклонитися його подвигу та вшанувати його світлу пам’ять. Адже на його місці міг бути будь-хто з наших рідних чи близьких. Віддати шану — це найменше, що ми можемо зробити за тих, хто віддав своє життя за нас". 

Болехівська громада з глибоким сумом приймає того, хто поклав життя за всіх нас. Йому було лише 33 роки…

Молодший сержант Василь Ткач став на захист України в березні 2022 року, у перші дні повномасштабної війни. Він був командиром стрілецького відділення військової частини А7166. 5 травня 2025 року, під час виконання бойового завдання в районі Калинівки Запорізької області, Василь отримав смертельне поранення. Його серце зупинилося там, де вирішується доля країни.

А сьогодні він востаннє повернувся додому у рідне Бубнище, де на нього чекали тиша, біль, пам’ять і вічна вдячність.

У Василя залишились сестри. Їхній біль неосяжний. Вони втратили не просто брата, вони втратили частину душі…

Прощання з Героєм відбудеться у вівторок, 13 травня 2025 року, о 12:00 годині.  Поховають Василя з усіма військовими почестями на кладовищі у рідному селі Бубнище.

Вклоняємося подвигу нашого воїна.

Герої не вмирають. Вони живуть у нашій пам’яті, у вдячних серцях, у кожному дні.

Вічна слава Тобі, Василю…