Чорнобиль: 40 років болю, пам’яті і відповідальності
26 квітня у Болехові відбувся вечір-реквієм, присвячений 40-м роковинам Чорнобильської трагедії — події, яка розділила історію на «до» і «після», змінила долю України та назавжди закарбувалася у пам’яті людства.
У залі панувала особлива тиша — тиша пам’яті, тиша болю, тиша вдячності. Ведучі Оксана Півень та Надія Романюк провели присутніх сторінками тієї трагічної ночі 26 квітня 1986 року, коли невидимий ворог вирвався на волю і приніс із собою страх, втрати і довгі роки випробувань.
Чорнобиль — це не лише про зруйнований реактор. Це про зруйновані долі. Про людей, які втратили домівки, здоров’я, спокій. Про матерів, які не дочекалися своїх синів. Про землю, що стала мовчазним свідком трагедії. І водночас — це про неймовірну силу духу, про жертовність і відвагу тих, хто першими став на боротьбу з невидимою небезпекою.
Від імені міського голови Івана Яцинина до присутніх звернулася заступниця міського голови Ілона Калитин, наголосивши на важливості збереження пам’яті та вдячності тим, хто ціною власного життя врятував інших.
Зворушливу атмосферу вечора доповнили художні виступи народного аматорського жіночого ансамблю «Горицвіт» (керівник Марія Павлович), народного аматорського ансамблю «Родина» (керівник Михайло Стецюк), соліста Михайла Стецюка, тріо баяністів та акордеоністів школи мистецтв і вокального дуету школи мистецтв (керівник Лілія Попик). У кожній пісні — біль втрати, у кожній ноті — пам’ять і надія.
Щемливими словами відгукнулися у серцях присутніх і виступи учнів Болехівського ліцею №1 «Академічний», які прочитали вірші про трагедію, що не має терміну давності.
Під час заходу особливо проникливо прозвучали слова отця-декана Болехівського деканату УГКЦ, настоятеля храму святої Великомучениці Параскеви, які торкнулися сердець кожного:
«40 років — це час не лише пам’яті, а й очищення. Чорнобиль навчив нас, що без правди, відповідальності і Божої мудрості навіть найвищі досягнення можуть обернутися трагедією».
Він закликав не забувати уроків минулого:
«Сьогодні ми молимося за всіх постраждалих і за весь світ, щоб людство навчилося берегти дар життя, щоб там, де був біль — знову виростали квіти, і щоб ми більше ніколи не повторювали таких помилок».
Голова громадської організації «Союз Чорнобиль України» Любов Крапцова зі щирою вдячністю згадала ліквідаторів, які стали щитом для всього світу, і наголосила, що їхній подвиг — це приклад справжнього героїзму та самопожертви.
Хвилина мовчання об’єднала всіх у спільній скорботі — як символ шани до тих, чиї життя забрала ця катастрофа.
Цей вечір став не просто спогадом. Він став нагадуванням: Чорнобиль — це біль, який не минає, і урок, який не можна забути. Бо сьогодні Україна знову проходить через випробування, і знову знаходяться герої, які стають на захист життя.
Пам’ять про Чорнобиль живе — у серцях, у молитвах, у словах і піснях. Вона вчить нас берегти життя, цінувати мир і відповідально ставитися до світу, який нам довірено.
Пам’ятаємо. Шануємо. Не забудемо.
0 Коментарів