З молитвою, шаною і невимовним болем зустріли Героя Олександра Марусяка...

Сьогодні Болехівщина оповита скорботою. З невимовним болем у серці громада зустріла свого Захисника — Олександра Любомировича Марусяка, який повернувся до рідного дому на щиті.

Траурний кортеж, до якого долучилася велика кількість автомобілів, проїхав центральною частиною міста. Уздовж дороги мешканці навколішки віддавали останню шану воїну, який поклав своє життя за Україну. Державні прапори, квіти, запалені лампадки та сльози на очах людей стали мовчазним свідченням вдячності й поваги до Героя.

Неподалік рідного дому Олександра траурний кортеж зустріли священнослужителі та численні жителі громади. Звідти всі разом, зі смутком і болем у серці, пішою ходою провели Захисника до його оселі. Кожен крок цього скорботного шляху був сповнений вдячності, шани та молитви за воїна, який віддав найдорожче — своє життя — за свободу та незалежність України.

Біля дому Героя священнослужителі спільно з родиною, близькими, побратимами та громадою помолилися за упокій душі новопреставленого воїна Олександра. Спільна молитва стала моментом духовної єдності та підтримки для всіх, хто прийшов провести Героя в останню земну дорогу.

Після заупокійної молитви до присутніх звернувся сотрудник храму Святої Великомучениці Параскеви отець Андрій Волянський. У своєму слові він наголосив, що війна щодня забирає найкращих синів України, проте пам’ять про їхній подвиг житиме вічно в серцях людей.

Священник із болем зауважив, що громада ще не встигла віддати сороковини за воїнами, які нещодавно відійшли у вічність, як знову проводжає в останню дорогу ще одного Захисника.

Роздумуючи над євангельською історією про вдову з Наїна, священник звернув увагу на біль матері, яка втратила єдиного сина, та провів паралель із матір’ю Олександра, котра сьогодні оплакує свою дитину. 

Отець Андрій нагадав, що Христос не залишився байдужим до материнського горя. Побачивши її сльози, Він промовив слова: «Не плач». Господь завжди поруч із людиною в її стражданнях, даруючи надію та розраду. 

«Так само сьогодні Христос бачить сльози матері Олександра, його дружини, рідних, друзів і всіх нас, хто прийшов віддати шану Захиснику України», — підкреслив священнослужитель.

На завершення отець Андрій закликав присутніх підтримувати родини полеглих воїнів та ніколи не забувати тих, хто віддав своє життя за наше мирне сьогодення і майбутнє. Його слова знаходили відгук у кожному серці, адже біль цієї втрати став спільним болем усієї громади.

Олександр Марусяк був мужнім офіцером, вірним військовій присязі та своєму народові. Він став прикладом відваги, честі та самопожертви. Для рідних він назавжди залишиться люблячим сином, чоловіком, батьком і братом. Для побратимів — надійним командиром. Для Болехівської громади — Героєм, який віддав життя за Україну та її майбутнє.

Сьогодні важко знайти слова, які могли б втамувати біль втрати. Важко усвідомити, що ще один Захисник більше не повернеться до мирного життя. Але світла пам'ять про Олександра житиме в серцях усіх, хто його знав, любив і поважав.

Болехівська громада висловлює щирі співчуття родині, близьким, друзям та побратимам полеглого Захисника. Розділяємо ваш біль та схиляємо голови у скорботі.

Світла пам'ять Олександру Марусяку.

Вічна слава Герою України.

Герої не вмирають. Вони навіки залишаються у наших серцях.

Вічна пам'ять і шана Герою!