Мінімальна тривалість обідньої перерви

Який мінімальний час обідньої перерви та чи можна від неї відмовитись?

Надання працівникам перерв для відпочинку та харчування врегульоване ст. 66 Кодексу законів про працю України.

Так, працівникам надається перерва для відпочинку і харчування:

Час початку і закінчення перерви встановлюється правилами внутрішнього трудового розпорядку (ПВТР).

Щодо мінімальної тривалості обідньої перерви, то фахівці Мінсоцполітики свого часу в листі від 03.02.2012 № 31/13/133-12 зазначали:

…обмеживши максимальну тривалість обідньої перерви двома годинами, законодавство не визначає її мінімальної тривалості. Проте її тривалість має бути такою, щоб перерва виконувала своє призначення. Тривалість перерв для відпочинку та харчування встановлюється роботодавцем самостійно у правилах внутрішнього трудового розпорядку (ПВТР) або у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, установлених чинним законодавством та Галузевою угодою

Тобто трудове законодавство не містить вимог щодо мінімальної тривалості перерви для відпочинку та харчування. 

Однак певний орієнтир знаходимо в п. 3.1 Методичних рекомендацій щодо встановлення гнучкого режиму робочого часу, затверджених наказом Мінпраці від 04.10.2006 № 359, де визначено, що час перерви на відпочинок і харчування може складати від 30 хвилин до двох годин на зміну.

Отже, час перерви на відпочинок і харчування може становити від 30 хвилин до двох годин на зміну. У будь-якому випадку, тривалість перерви повинна виконувати своє основне призначення, тобто за цей час працівник повинен встигнути відпочити та прийняти їжу.

Тривалість перерви на харчування та відпочинок обов’язково повинна бути визначена у ПВТР або у колективному договорі. 

Зауважте, що Закон України від 24.03.2022 №2136-ІХ «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» не встановлює обмежень щодо тривалості та/або наявності перерви на харчування та відпочинок. Тож зазначені вище висновки справедливі й під час воєнного стану.