Кондрат Святослав Павлович (21.08.1997-20.06.2023).
Кондрат Святослав Павлович народився 21 серпня 1997 року в Болехові. Закінчив Болехівський ліцей № 1 "Академічний". Під час навчання в школі був старанним учнем, душею класу, веселим, завжди на позитиві. У шкільні роки проявив свої організаторські здібності, був декламатором, ведучим шкільних та позашкільних заходів. Під час Революції Гідності, ще учнем, проводив маніфестаційні ходи разом із студентами коледжу вулицями міста із закликами допомогти у реалізації завдань Революції Гідності. Він зірвав прапор партії регіонів, вважаючи її злочинною.
Після закінчення школи вступив до Прикарпатського національного університету ім. В. Стефаника на державну форму навчання, факультет «Економічна кібернетика».
Свій шлях у національно-патріотичному русі Святослав розпочав ще в підлітковому віці, вирішивши дотримуватися його до кінця... Як тільки йому виповнилося 18 років, добровольцем поїхав на схід у найгарячішу точку того часу, селище Широкине біля Маріуполя, був поранений. Згодом повернувся на навчання. У 2018 році успішно завершив університет, здобувши рівень бакалавра.
Був одним із лідерів фанатського сектору Ф.К. «Прикарпаття». Подяки, грамоти, нагороди за цей час свідчили про його досягнення.
У 2016 році Святослав стає одним із співзасновників військово-патріотичної організації «Карпатська Січ» на Прикарпатті, яка займається націоналістичним, культурно-просвітницьким та військовим вихованням молоді.
У межах діяльності «Карпатської Січі» Святослав приділяв велику увагу питанням захисту і відстоюванню інтересів українського народу. Працював над виявленням і боротьбою з антинаціональними структурами, що проявляли сепаратистські наміри та фінансувалися зі сторони рф.
Як один з керівників організації та ветеран АТО займався організацією військово-патріотичних вишколів для молоді. Їх пройшли сотні молодих хлопців та дівчат, велика частина з яких зараз гідно служать в Збройних Силах України, захищаючи нашу державу.
Святослав був постійним організатором турнірів та змагань для молоді з міні-футболу, шахів, змішаних єдиноборств. Хлопець виділяв особисті кошти на потреби молодих спортсменів.
У рамках діяльності організації «Карпатська Січ» створив окремий туристичний клуб «Едельвейс», що займався організацією некомерційних походів у гори, екологічною діяльністю та прищепленням любові до рідного краю.
Окрім фізичної підготовки Святослав розвивав культурний проект «Стилет та Стилос», покликаний сприяти всебічному творчому й мистецтвознавчому розвитку молоді. Декламував власні вірші, особливо на патріотичну й військову тематику.
Завдяки своїй активній діяльності Святослав став прикладом для молодого покоління, духовним авторитетом, який словом і ділом захищав інтереси нашого народу.
У листопаді 2021 року виїхав на роботу в Польщу. У новій фазі війни, коли тисячі українців рухалися в сторону Європи, Святослав повернувся в Україну: пішки перейшов кордон і пройшов 20 км у сторону столиці аж до Мостиська, поки його не зустріли друзі.
26 лютого вирушив на оборону Києва, Бучі, Ірпеня, Гостомелю… До останнього дня був тут розвідником, поки орки не відступили. Свій шлях із 7 квітня 2022 року продовжив на фронтах Херсонщини, Миколаївщини аж до визволення окупованих територій. Нагороджений грамотою та медалями.
А далі - Харківщина, Бахмут, Запоріжжя. Був командиром мінометного взводу. Побував і на Бєлгородщині. «Бавована» там - це праця рук його побратимів по зброї.
Відтак стає командиром штурмового відділення спецпідрозділу «Ґерць». 9 червня 2023 року приїхав з фронту у Київ на Міжнародний саміт «Україна – життя, Гідність, Перемога». Вийшов на сцену і перед велелюдною аудиторією заявив: «Хочу звернутися до всіх присутніх: допоки ми б’ємося на фронті, будь ласка, оберігайте наш тил. Неважливо від якої країни чи організації йдуть нав’язування нам чужого – ми маємо зберегти сильну та консервативну Україну, це наш пріоритет. Тільки ми разом можемо збудувати ту країну, про яку всі мріємо".
Святослав відбувся як справжній бойовий командир. Він сміливо йшов попереду на найгарячіші позиції і вів за собою бійців. Про себе на своїй сторінці у мережі Фейсбук хлопець пише: «Бо хто борець - той здобуває світ!». Так, таким він був – воїном та борцем за покликанням, сильною та вольовою людиною!
Про таких, як Святослав, кажуть: «Цвіт нації», «Патріотична еліта». Він був відданим у своєму служінні українській справі. Він обрав шлях борця, був таким у всьому.
Мав дуже багато друзів. Його життєвий шлях короткий, але такий наповнений. Його життєве кредо: «Завжди йти за справедливістю. Не шкодувати ні себе, ні ворога». Ще перед повномасштабною війною Святослав неодноразово казав: «Якби я мав вибір перед сім’єю, родиною, простим людським щастям і життям та боротьбою за Україну і смертю, я б обрав друге».
У коротких проміжках між важкими боями в окопах воїн писав вірші. Ось рядки поезії «Не бійся», яка опублікована на сторінці хлопця 23 лютого 2023 року під час його перебування на окраїнах Бахмута:
Не бійся померти від вражої кулі,
Не бійся піймати ворожий снаряд.
Не страшно загинути в чистому полі,
Коли на могилі напишуть - Солдат!
А бійся померти у злиднях й невдачах,
Бійся померти в ярмі москалів.
Бійся того, що не зможеш підняти
Синьо-жовтого стяга предків своїх.
Не бійся поглянути смерті у очі,
Не бійся зажати міцно курок.
Не страшно боротись за рідную хату
Життя дало нам хороший урок.
Страшно лиш бачити сльози жінок,
Бачити плач матерів й розірвані душі.
Страшно, коли уявляєш свій дім
В палаючім пеклі, де все у розрусі.
Не бійся ставати у лави Борців!
Не бійся приймати на себе удари!
Не страшно вбивати катів-ворогів,
Коли знаєш за що воювати, Солдате.
Земне життя Святослава завершилося у запеклому бою на Південному фронті 20 червня 2023 року. У його останньому бою сили були нерівні... Як командир штурмової бригади він допоміг своїм побратимам, 30 бійцям, врятуватися, давши наказ відступити. Бо був переконаний, що командир має іти в бій першим, а виходити з бою останнім. Рятуючи побратимів, Святослав кинувся вперед та побіг далеко в степ, щоб відволікти ворога, але клятий дрон слідував за ним. Побратими побачили спалах і кинулися рятувати свого командира, але не судилися... встигли забрати лише знівечене тіло Святослава.
Всього – 25! Надзвичайно світла, щира, добра, милосердна, християнська душа, Людина з великим серцем. Цінував порядність і справедливість у людях. Завжди готовий допомогти, підставити плече, подати руку. Любив подорожувати, мав багато планів на майбутнє. Та не судилося… Кривава та жорстока війна навіки зарахувала його до Небесного війська.
Смерть Святослава потрясла всю патріотичну спільноту України. Адже побратимів він мав у кожному куточку України, які згадуватимуть його лише теплими словами.
Вірний, надійний, товариський, справжній життєлюб – таким назавжди запам’ятають його не лише болехівчани, а й бойові побратими, які численно з’їхалися з найгарячіших точок фронту. Святослав був Лицарем сучасності на війні і у мирному життя, тим, хто може підтримати у будь-якій ситуації, тим, який знаходив вихід навіть у безвихідній ситуації. Був великою Людиною, гідним Українцем все життя, таке коротке, як спалах зірки. Святослав вірив, що перемога буде за нами!
Всі втрати болючі. Проте огортає невимовний відчай, коли ми втрачаємо золоте покоління молоді. Тих, хто мав би взяти керівництво та розвиток країни у свої руки, сильних духом, свідомих. Щоб зрозуміти кого ми втратили, варто прочитати десятки дописів у соціальних мережах від його однокласників, вчителів, друзів, побратимів, тих, хто його знав, поважав, любив…
Спасибі тобі за мужність, за Україну, за новий день!
Вічна пам’ять і слава Герою України!
Указом Президента України Володимира Зеленського від 24.11.2023 №777/2023 "Про відзначення державними нагородами України" посмертно нагороджений орденом "За мужність" ІІІ ступеня.
0 Коментарів