Марусяк Олександр Любомирович (22.07.1984 - 13.06.2026)

Олександр Марусяк без вагань став на захист рідної землі з перших днів повномасштабного вторгнення. У той час, коли ворог прийшов на нашу землю, він обрав шлях честі, мужності та самопожертви. 

Капітан Олександр Любомирович Марусяк, 1984 року народження, був командиром шостої самохідної артилерійської батареї другого самохідного артилерійського дивізіону військової частини А3215. Відданий Військовій присязі на вірність Українському народові, Олександр гідно ніс службу, проявляючи мужність, професіоналізм і відповідальність. 

Його бойовий шлях відзначений високими державними нагородами. У 2023 році він був нагороджений нагрудним знаком «Сталевий хрест» від Головнокомандувача Збройних Сил України — відзнакою, яку отримують офіцери за вміле планування, організацію та керівництво воєнними діями. Ця нагорода є свідченням його професійної майстерності, стратегічного мислення та беззаперечного авторитету серед підлеглих і побратимів.

Також він був нагороджений нагрудним знаком «Срібний хрест» — за успішне планування та реалізацію бойових завдань під час керування особовим складом у бою. Ця відзнака говорить про його особисту мужність, готовність брати на себе відповідальність у найскладніші моменти та вести людей за собою.

Під його командуванням  артилерійська батарея завдавала ворогу значних втрат. Були знищені десятки ворожих цілей, склади боєприпасів, техніка, артилерійські системи та жива сила противника. Кожен успішно виконаний вогневий постріл, кожна зірвана атака ворога, кожне врятоване життя наших військових були результатом його професіоналізму, досвіду та вміння вести за собою людей.

Але найбільшою нагородою була повага особового складу. Він був командиром, якому довіряли, за яким ішли, на якого рівнялися. Він знав ціну кожному своєму воїну, завжди був поруч із людьми.

13 червня 2026 року його життя трагічно обірвалося внаслідок дорожньо-транспортної пригоди під час переміщення до району розташування самохідної артилерійської батареї поблизу населеного пункту Новотаврійське Запорізького району Запорізької області.

Для тих, хто знав Олександра, він назавжди залишиться світлою, доброю і щирою людиною. Однокласники та друзі згадують його як веселого, спокійного хлопця, який завжди був готовий прийти на допомогу, підтримати добрим словом і ніколи не боявся брати на себе відповідальність у складні моменти.

Він був турботливим сином, люблячим чоловіком, відповідальним батьком, чудовим другом та однокласником. Його сила, стійкість характеру, розум та наполегливість надихали усіх оточуючих. Він був прикладом для своїх побратимів і завжди йшов із ними поряд, розділяючи всі труднощі та небезпеки. Олександр мав товариську вдачу та широке коло друзів, користувався авторитетом та повагою серед усіх, хто його знав.

Він жив, любив, працював, виховував дітей, будував майбутнє своєї родини, але війна безжально забрала його у найдорожчих людей.

Вічна пам’ять і слава Олександру Марусяку. Герої не вмирають. 

Світлини із зустрічі Героя: https://bolekhiv-rada.gov.ua/news/main/17884-z-molitvoju-shanoju-i-nevimovnim-bolem-zustrili-geroja-oleksandra-marusjaka.html