Урочисто вшанували загиблих військовослужбовців — випускників ліцею №2 «Науковий»

3 квітня 2026 року на території Болехівського ліцею №2 «Науковий» відбулася подія, що назавжди залишиться не лише в історії закладу, а передусім — у серці кожного, хто був присутній. Тут урочисто відкрили меморіальні дошки загиблим військовослужбовцям — нашим землякам, випускникам ліцею:

Вінчерському Богданові-Михайлові Ярославовичу

Пастуху Ігорю Юрійовичу

Юзьківу Ігорю Михайловичу

Дякуну Мирославові Мироновичу

Сауляку Михайлові Володимировичу

Вони народилися у Болехові, ходили цими коридорами, сиділи за шкільними партами, мріяли, жартували, будували плани на життя… Але прийшов час — і вони стали на захист України, віддавши найдорожче — своє життя, щоб жили ми.

Цього дня до рідної школи повернулися їхні родини — з болем у серці, але з гордістю за своїх синів, чоловіків, братів. Прийшли військовослужбовці, волонтери, колеги, керівництво міста, представники поліції та небайдужі жителі громади. У тиші, сповненій сліз і молитви, право відкрити меморіальні дошки було надано найріднішим — тим, хто носить їх у серці щодня, хто живе з цією втратою щомиті.

Отець-декан Іван Петрів та отець Дмитро Павлик провели поминальний молебень і освятили меморіальні дошки — як символ вічної пам’яті, глибокої шани та безмежної вдячності. У своїх словах вони закликали не забувати щоденної молитви за полеглих воїнів, які поклали життя за рідну землю. Наголосили, що молитва — це наша духовна зброя, яка дає силу вистояти, об’єднує серця і неодмінно веде до перемоги.

Вони також просили молитися за тих, хто нині боронить Україну, щоб Господь оберігав їх і допоміг якнайшвидше повернутися додому — живими, до своїх родин.

«Бо немає більшої любові, як покласти життя своє за друзів своїх… Ці воїни звершили цю жертву до кінця. Вони віддали свої життя, щоб ми з вами жили…»

Зі словами вдячності та щирого болю до присутніх звернувся міський голова Іван Яцинин:

«Сьогодні ми відкриваємо меморіальні дошки Героям, які без вагань віддали своє життя за нашу державу і за кожного з нас. Ми зобов’язані зробити все, щоб наші діти знали їхні імена, пам’ятали їхній подвиг, щоб ця пам’ять жила у серцях наступних поколінь. Бо це — наш святий обов’язок. І ми віримо: війна обов’язково закінчиться, і Україна здобуде перемогу».

Староста села Гериня Віктор Макара звернувся до всіх присутніх, а особливо до батьків і родин загиблих воїнів, зі словами глибокої вдячності та співчуття:

«Ви виховали справжніх Героїв — тих, хто став гордістю нашого народу, нашою честю і нашою силою. Низький уклін вам за це. Христос воскрес — і воскресне Україна!»

Виконувачка обов’язків директора ліцею Тетяна Фрищин наголосила, що відкриття меморіальних дощок — це не лише знак пам’яті, а жива сторінка вічності: «Ці Герої колись навчалися у стінах нашого ліцею, так само поспішали на уроки, мріяли про майбутнє… Сьогодні їхні імена назавжди вписані в історію нашого закладу і нашої держави. Ми просимо учнів: проходячи повз ці світлини, зупиніться на мить, згадайте кожного з них, подякуйте в серці. І передавайте цю пам’ять далі — від покоління до покоління. Бо герої не вмирають, доки живе пам’ять про них…»

Хвилиною мовчання присутні вшанували Героїв і всіх воїнів, які віддали життя за незалежність України. У цій тиші було більше слів, ніж у будь-яких промовах — біль, вдячність, любов і незламна віра.

Ці меморіальні дошки — не лише про втрату. Вони про гідність і мужність. Про відвагу і жертовність. Про любов до Батьківщини, яка сильніша за страх і навіть за смерть. Про тих, хто назавжди залишиться у строю нашої пам’яті — поруч із нами.

Вічна слава Героям.

Герої не вмирають.