Друга річниця болю, який не минає…
Сьогодні ми згадуємо і вшановуємо світлу пам’ять Героя — Василя Ткача (25.12.1993 – 02.05.2024).
Його життя було простим і справжнім: рідне Бубнище, велика дружна сім’я, кохана дружина Христина, двоє маленьких діток, для яких він був цілим світом. Він жив, працював, мріяв… і понад усе любив свою родину та Україну.
Коли на нашу землю прийшла велика війна, Василь без вагань став на її захист. Із 28 лютого 2022 року він був там, де найважче — тримав стрій, боронив, стояв до кінця. Вірний присязі, сильний духом, він залишався справжнім воїном і людиною честі.
2 травня 2024 року його життя обірвалося поблизу Діброви на Луганщині… У боротьбі за нас, за тишу наших домівок, за майбутнє своїх дітей.
У цей день особливо гостро відчувається втрата. Бо вдома його чекають… Чекають діти, які вже ніколи не відчують батьківських обіймів. Чекає дружина, якій довелося навчитися жити з нестерпним болем. Чекають батьки, для яких ця рана ніколи не загоїться…
Йому було лише 30. У віці, коли попереду ще ціле життя, він віддав усе — за кожного з нас.
Сьогодні Болехівська громада схиляє голови у скорботі та вдячності. Пам’ять про Василя — це не лише біль, це наша відповідальність пам’ятати і не забувати ціну свободи.
Просимо кожного: згадайте його сьогодні у своїй молитві. Запаліть свічку, скажіть тихе «дякую». Бо це найменше, що ми можемо зробити для того, хто віддав за нас найцінніше — своє життя.
Світла і вічна пам’ять Герою…
Нехай Господь прийме його душу у Царстві Небесному.
Герої не вмирають.
0 Коментарів