🕯️ 29 жовтня — четверті роковини загибелі Героя України Василя Гаїва

Є дати, які назавжди залишаються болем у серці. Дати, що нагадують про непоправну втрату, про обірвані мрії, нездійснені плани та порожнечу, яку неможливо заповнити. 29 жовтня — саме такий день для родини Гаївих, для рідного села Козаківка та всієї нашої громади.

Чотири роки тому, 29 жовтня 2022 року, під час виконання службового обов’язку поблизу села Володимирівка Волноваського району Донецької області загинув Василь Гаїв — люблячий чоловік, турботливий батько, дідусь і відданий Захисник України. Йому було лише 44…

Василь Ярославович понад усе любив свою сім’ю. Радів успіхам дітей, тішився онучкою, будував плани та мріяв про майбутнє разом із найдорожчими людьми. Він жив звичайним людським життям, сповненим праці, турботи й любові. Та коли Україна опинилася в небезпеці, не зміг залишитися осторонь.

Коли його син Назарій добровільно став на захист Батьківщини, батьківське серце не дозволило йому спокійно залишатися вдома. Він також долучився до лав Збройних Сил України, щоб боронити рідну землю, свою сім’ю та майбутнє своїх дітей і онуків.

Василь Гаїв служив старшим сержантом у лавах Державної прикордонної служби України. Він чесно й віддано виконував свій військовий обов’язок, захищаючи Україну від російської агресії. На жаль, йому не судилося дочекатися Перемоги, повернутися додому, обійняти дружину Оксану, побачити, як дорослішають діти, і ще не раз пригорнути свою маленьку онучку.

Він віддав найдорожче — власне життя — за нашу свободу.

За особисту мужність і самовідданість у захисті України Василя Ярославовича посмертно нагороджено орденом «За мужність» ІІІ ступеня та медаллю Івано-Франківської обласної ради «Лицар бойового чину».

Та жодна нагорода не поверне рідним найдорожчої людини. Не втамує болю дружини, яка втратила чоловіка, дітей, які залишилися без батьківської підтримки, і онучки, якій так бракуватиме дідусевої любові. Їхній біль не має терміну давності. Як і наша вдячність.

 Сьогодні схиляємо голови у глибокій скорботі та вдячності перед світлою пам’яттю Василя Гаїва.

Закликаємо кожного зупинитися хоча б на мить, згадати нашого Героя, помолитися за упокій його душі, за розраду для його родини та за всіх українських воїнів, які віддали життя за незалежність нашої держави.

Пам’ятаймо тих, завдяки кому ми живемо, працюємо, виховуємо дітей і зустрічаємо нові ранки. Пам’ятаймо не лише їхню жертовність, а й те, якими вони були в житті — люблячими, щирими, турботливими, справжніми. За кожним іменем Героя стоїть цілий світ, родина, мрії та любов, які війна не змогла знищити.

Нехай Господь прийме душу Василя у Свої небесні обителі, дарує вічний спокій і сили рідним пережити невимовний біль утрати.

Вічна пам’ять і шана Герою України Василю Гаєву!