Болехівщина попрощалася з Героєм, захисником та вірним сином Романом Ринзаком

Прощання з воїном розпочалося біля батьківської хати. Довкола майоріли синьо-жовті  знамена, все навкруги — у різнобарв’ї квітів, які принесли загиблому Героєві. Вулиця була повна людей, звідусіль сходилися сусіди, однокласники, друзі та просто знайомі. Провести в останню дорогу побратима приїхали чимало бійців із передової. В очах усіх – невимовний біль, а в словах – лише добрі й теплі спогади про молодого захисника України, справжнього Героя Романа Ринзака.

На подвір’ї батьківської хати священники Болехівського, Долинського, Витвицького та Вигодського деканатів ПЦУ та УГКЦ провели панахиду.

Прощаючись від імені присутніх з Героєм отець-декан Болехівського деканату ПЦУ, митрофорний проієрей Іван Петрів закликав усіх пам’ятати про воїна Романа та молитися за упокоєння душі Героя, висловив співчуття родичам захисника, побажав всім присутнім Божого заступництва, миру та Перемоги нашій державі.

Багато добрих слів на адресу загиблого Романа лунало сьогодні, багато сліз виплакали його мати та сестри, численні друзі та родина… 

– Роман був доброю та спокійною дитиною, – ледь стримуючи сльози, згадують сусіди хлопця. – Він пішов захищати територіальну цілісність нашої країни простим молодим хлопцем, а повернувся Героєм. На жаль, посмертно…

До кладовища труну з його тілом несли на руках його побратими, змінюючи один одного, а багатосотенна юрба колоною, що розтяглася майже на кілометр, ішла за тілом Героя. 

Військовий оркестр, підрозділ почесної варти та салютна група – загиблого воїна поховали з усіма належними військовими почестями.  Вічно спочиватиме Роман Ринзак на місцевому кладовищі біля свого батька Богдана Тадейовича, неподалік рідної домівки… Церемонія прощання з Героєм завершилась виконанням державного Гімну. 

Відтак митрофорний протоієрей отець-декан Долинського деканату ПЦУ, капелан Іван Креховецький подякував матері воїна, що виховала справжнього Героя, вірного та мужнього сина своєї країни.

- Сьогодні біля могили новітнього воїна ми з великою подякою і пошаною низько схиляємо голови перед матусею, родиною покійного. Ми повинні продовжити його подвиг, бо він віддав найдорожче – своє життя – за Україну, за її волю, за честь, за славу, за народ! – сказав у промові військовий капелан.

Кожен, хто залишав цвинтар, ніс у своїй душі біль за всіх загиблих захисників України. І хоч життя людське на землі має своє закінчення, їхній подвиг житиме вічно! Тепер вони у небесному пантеоні національних Героїв!

У цей важкий час для родини схиляємо голови в глибокій скорботі. Щирі співчуття рідним і близьким.

Вічна пам’ять та слава Герою! 

Спочивай, Романе! Дякуємо тобі, воїне…