Ткач Василь Васильович (25.12.1993 - 02.05.2024)

Ткач Василь Васильович народився 25 грудня 1993 року у багатодітній сім’ї у Бубнищі. Тут зростав, навчався, згодом у рідному селі знайшов свою долю – дружину Христину, з якою народили двоє діточок.

Солдат став на захист рідної України з перших днів повномасштабного вторгнення - 28 лютого 2022 року. 

Вірно і самовіддано служив стрільцем-помічником гранатометника 3 механізованого відділення 2 механізованого взводу 3 механізованої роти військової частини А0296. 

Вірний військовій присязі, виявивши мужність і стійкість, загинув 2 травня під час наступальних дій противника на позиціях ЗСУ поблизу села Діброва Сєверодонецького району Луганської області при здійсненні заходів з оборони України. 

Удома на нього чекали рідні. Але, на жаль, жорстока війна відібрала у них коханого чоловіка, люблячого татуся, сина, брата. Осиротіли двоє маленьких діточок, у чорну хустину війна вбрала молоду дружину. Вже ніколи чоловік не переступить поріг батьківської хати, не приголубить маму, не привітається з батьком, не  підтримає порадою та добрим словом своїх сестер та брата, … 

Був патріотом, справжнім українцем, але клята війна не обирає…Йому було тільки 30, і він загинув у ім’я життя інших, в ім’я спокою і миру на нашій землі.

Болехівська громада — у глибокій скорботі за вірним сином Української землі, мужнім захисником. 

Нагороджений пам’ятною грамотою головнокомандувача Збройних Сил України Олександра Сирського на знак глибокої вдячності за жертовне служіння у лавах ЗСУ, відвагу, стійкість та патріотизм.