Як коректно спілкуватися з ветераном або ветеранкою з інвалідністю

  Важливо не змінювати стиль спілкування з людиною лише через те, що вона має інвалідність. У центрі уваги — особистість, а не особливості її тіла. Ветеран чи ветеранка з інвалідністю насамперед залишається собою — з унікальним досвідом, почуттями, почуттям гумору та власною гідністю. Звертайтесь до них так, як звернулися б до будь-кого іншого в подібній ситуації — щиро, відкрито й з повагою. 

 Бути собою — найкращий підхід 

Залишайтеся природними. Якщо у вас заведено тиснути руку при знайомстві — зробіть це й з людиною з інвалідністю. Це доречно навіть тоді, коли співрозмовнику важко рухати рукою або він користується протезом.

 Звертайте увагу на індивідуальні особливості 

Звісно, є ситуації, коли комунікація потребує адаптації. Наприклад, до людини з посткомоційним синдромом, яка має проблеми зі слухом, варто говорити голосніше. 

 Підлаштуйтеся фізично — не зверхньо, а з повагою 

Якщо можливо, розташуйтеся так, щоб ваше обличчя було на одному рівні з обличчям співрозмовника. Пам’ятайте: крісло колісне — частина особистого простору, не спирайтеся на нього. 

 Питайте — це завжди доречно 

Не бійтеся запитати: 

 «Як тобі зручно?»

 «Чи можу я допомогти? Як саме?» 

Людина найкраще знає свої потреби. Якщо вона відмовляється від допомоги — приймайте і поважайте це. 

 Терпіння і щирість — ключ до діалогу 

У спілкуванні з людьми, які мають порушення мовлення, дайте їм більше часу. Покажіть щиру зацікавленість — це може мотивувати продовжити розмову. Якщо це близька вам людина, запропонуйте використання додатка TippyTalk — він допомагає людям із порушеннями мовлення краще висловлювати свої думки. 

 Не нав’язуйте надмірну увагу 

Не кожна людина з інвалідністю потребує додаткової уваги. Не допомагайте без запиту — це може порушити межі й зачепити гідність. Запропонуйте — і зачекайте відповіді. 

 Поважайте гумор як спосіб самовираження  

Ветеран чи ветеранка можуть жартома розповідати історії про свій досвід, навіть травми. Не реагуйте надміру емоційно або з жалістю — це може лише віддалити. Можливо, це спосіб налагодити контакт і показати вам довіру. 

 Співчуття — це нормально. А от жалість принижує. Краще підтримайте, дайте відчути рівність і допоможіть рухатися далі. Уникайте фраз на кшталт «Ах ти ж бідненький/бідненька» — вони не несуть нічого корисного та змістовного. 

Підготовлено за матеріалами з “Довідника безбар'єрності” – ініціативи й флагманського проєкту першої леді Олена Зеленська.